Катерина Скарпелліні

Катерина Скарпелліні (італ. Caterina Scarpellini; 29 жовтня 1808, Фоліньйо — 28 листопада 1873, Рим) — італійська астрономка і метеорологиня.

Катерина Скарпелліні
Народилася 29 жовтня 1808(1808-10-29)[1]
Фоліньйо, Провінція Перуджа, Умбрія, Італія
Померла 28 листопада 1873(1873-11-28)[1] (65 років)
Рим, Італія[2][3]
Поховання Кампо Верано
Країна  Королівство Італія
Діяльність астрономка
Членство Accademia dei Georgofilid і Московське товариство дослідників природиd
У шлюбі з Erasmo Fabri Scarpellinid
Родичі Feliciano Scarpellinid
 Катерина Скарпелліні у Вікісховищі

Життєпис

Катерина Скарпелліні народилася 1808 року у Фоліньйо. Рід Скарпелліні відомий внеском у науку. Найвидатнішим його представником був дядько і хрещений батько Катерини, астроном Фелічіано Скарпелліні, який очолював обсерваторію при університеті Сап'єнца, одну з перших у країні[4].

Катерина з ранніх років виявляла інтерес до науки. Живучи поруч з обсерваторією на Капітолійському пагорбі, вона особливо захопився астрономією[5]. Через стать Катерина не могла офіційно вступити до університету, проте дядько навчив її, разом зі своїми студентами в університеті Сап'єнца, поводитися з астрономічними приладами. Під час цих занять Катерина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Еразмом Фабрі, який після весілля взяв її прізвище[6].

Від 20-річного віку і до самої смерті Катерина активно займалася наукою. 1847 року вона стала редакторкою журналу Correspondenza Scientifica in Roma, який публікував статті з широкого спектру тем. Від кінця 1880-х років Катерина Скарпелліні очолювала метеорологічну станцію на Капітолійському пагорбі. Шість разів на день вона записувала результати спостережень, які потім публікувалися в Correspondenza Scientifica і в новинному бюлетені Метеорологічного товариства Франції. 1864 року вона опублікувала спільне дослідження з Паоло Перені про хімічний аналіз піску, який випав у Римі в лютому того ж року: сильними вітрами пісок принесено із Сахари. Публікації Скарпелліні астрономічної тематики стосувалися комет і метеорів; 1854 року вона відкрила нову комету. Вона також склала перший в Італії каталог метеорів і була єдиною з астрономів Риму, які спостерігали метеорний потік Леоніди 1866 року. Крім того, Скарпелліні писала статті про періодичність сонячних плям, кілець Сатурна і висловлювала власні гіпотези щодо формування планет і небесної механіки[5].

Крім астрономії, Катерина Скарпелліні цікавилася явищами електрики і магнетизму. 1853 року вона опублікувала статтю про слабкий електричний струм під час м'язових скорочень. Її публікацію про вплив Місяця на землетруси високо оцінили Королівський геологічний інститут у Відні, Імператорське Московське товариство дослідників природи та інші іноземні товариства. 1872 року Міністерство освіти Італії нагородило Катерину Скарпелліні срібною медаллю за внесок у науку[5].

Катерина Скарпелліні померла 28 листопада 1873 року в Римі. На її честь названо один з кратерів на Венері[7].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117088560 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. https://books.google.se/books?id=RhNl22fb5xIC&pg=PA199&lpg=PA199&dq=%22Caterina+Scarpellini%22+october&source=bl&ots=PZmmv9OnPq&sig=gIPJrt2Ev2fICjQN33r0LP_xqIg&hl=sv&sa=X&ved=0ahUKEwiY2PyQsezZAhUCDJoKHWomCqUQ6AEISDAH#v=onepage&q=%22Caterina%20Scarpellini%22%20october&f=false
  3. Antenati
  4. Ladies in the Laboratory II, 2004, с. 199.
  5. Ladies in the Laboratory II, 2004, с. 200.
  6. Dizionario Biografico degli Italiani, 2018.
  7. Gabriela Berti Logan, 2005.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.