Кенкарта
Кенкарта (Розпізнавча карта, нім. Kennkarte, пол. Karta Rozpoznawcza, Kennkarta) — основний документ, що засвідчував особу під час Третього рейху, вперше впроваджений в липні 1938 року.
Кенкарта зазвичай отримувалась за допомогою відповідного офісу поліції. Для отримання кенкарти заявник мав заповнити заяву та надати свідоцтво про народження, у певних випадках свідоцтво про шлюб, а також зробити відбитки пальців. Кожен громадянин Німеччини мав мати при собі кенкарту і пред'явити її при зіткненні з чиновниками або поліцією.
Кенкарта на окупованих територіях
Кенкарта була двостороння розміром 30 на 14 сантиметрів і складалася з трьох частин. На Кенкартах були фотографія та відбитки пальців, зазначено прізвище та ім'я, місце народження, місце прописки, місце праці власника. Під час Другої світової війні з 1941 по 1945 рік Німеччина також видавала кенкарти деяким громадянам завойованих країн. Ці кенкарти були різного кольору в залежності від етнічності носія. Для поляків, наприклад, вони були сірі як для німців, для євреїв і циганів — жовті, для росіян, українців, білорусів, ґуралів, грузинів — сині. Крім того були введені літери: J — для євреїв, R — для росіян, U — для українців, Вт — для білорусів, К — для грузинів, G — для гуралів, Z — для циган. Для отримання сірої кенкарти поляки мали робити офіційну заяву про свою арійську етнічну належність.
Інші важливі документи в окупованих нацистами країнах включали:
- Ausweis, Arbeitskarte, Bescheinigung — видавалися на робочому місці.
- Erlaubniskarte — видавалися працівникам розважального сектору.