Кеніг Леопольд Єгорович

1821 року в родині петербурзьких німців народився Леопольд Кеніг. Його батько Йоган Георг (1785—1856) володів невеличкою пекарнею в німецькому кварталі Петербурга. Своєму синові Леопольду, незважаючи на обмеженість у коштах, він зміг дати освіту у відомому на той час англійському пансіонаті Гірста. Закінчивши пансіонат у 15 років, Леопольд мріяв продовжити навчання та здобути професію архітектора. Але пожежа, яка сталася в Петербурзі 1837 року, знищила все родинне майно та зруйнувала всі плани юнака. Леопольд влаштувався на цукровий завод близького знайомого своєї родини, де пройшов усю школу цукроваріння. Через 5 років він був першим радником у справах і помічником господаря. Власник заводу платив йому найвищу платню, лише б утримати Кеніга в себе.

Після смерті свого господаря Леопольд перейшов на великий завод відомого підприємця Прокопія Пономарьова та отримав там посаду головного майстра.

1846 року він одружується з Кароліною Пампель. Через два роки після одруження Кеніг позичає в родини Пампеля 27 000 рублів на придбання цукрового заводу. На той час це був найменший завод зі всіх 28-ми в Петербурзі. За час господарювання Кеніга завод став виробляти майже вдвічі більше цукру, що дало можливість вже через два роки повністю розрахуватися з боргами, а через три — вигідно продати своє підприємство. Далі Леопольд орендує завод з удвічі більшим річним виробництвом. Тоді ж він засновує компанію «Л. Є. Кеніг».

З часом, усвідомивши, наскільки застаріли технології цукроваріння в Петербурзі, Кеніг їде до Німеччини вивчати прогресивну парову систему цукроваріння, яку там ввели замість вогневої. На цукровому заводі в Гамбурзі він влаштовується простим робітником. Повернувшись до Росії, Кеніг купує ще більший завод у Катерингофі й починає його перебудову та переобладнання за новою технологією. У 1857 завод почав працювати за паровою системою, завдяки чому його продуктивність значно збільшилася. Поступово Леопольд Кеніг стає ключовою людиною в цукровій промисловості Петербурга.

У 1870-х роках придбав землі в Охтирському та Лебединському повітах Харківської губернії загальною площею близько 40 000 десятин. Про нього писали в газетах: «Відомий петербурзький цукровиробник Кеніг, на розсуд якого регулюється ціна на цукор у всій Росії, зменшив вартість цукру в червні на 40 коп. за пуд. Через це на цукровій біржі було помітно значне збудження. Про це телеграфували всюди».

За даними 1905 року рафінадні заводи компанії «Л. Є. Кеніг» виробляли 6 % всього рафінаду Росії. У той час у Росії діяло 22 рафінадних заводи. Леопольд Кеніг увійшов у двадцятку найбагатших підприємців дореволюційної Росії, загальний дохід його родини становив більше 21 млн рублів.

Леопольд Кеніг помер у 1903 році. Його спадкоємцями стали п'ятеро синів: Карл, Леопольд, Олександр, Фрідріх та Юлій. 1 січня 1905 року вони організували повне торгове товариство з назвою фірми «Л. Є. Кеніг-Спадкоємці», а з 1 січня 1913 року одноособовим володарем фірми став молодший син — Юлій Леопольдович Кеніг. У це товариство входили всі заводи та підприємства родини Кенігів: цукрові, цукрорафінадні, винокурні, цегляні, лісопереробні, млини, кінний заводи. На товаристві «Л. Є. Кеніг та спадкоємці» в 1913 році працювали 20 000 людей.

Всю власність Кенігів «націоналізували» більшовики в 1918 році. Всій родині вдалося емігрувати закордон.

Садиба Л. Є. Кеніга у Тростянці

Вальцевий млин економії Л. Кеніга

У 1870-х роках Леопольд Кеніг став власником двох цукрових і одного рафінадного заводів у Тростянці. У цій місцевості також розташовувалися його паркетна фабрика, винокурний завод і фабрика з виробництва в'язального паперу. Кеніг отримав дозвіл губернатора на проведення у своєму маєтку електрики; будують дизельну електростанцію. Саме за його клопотання через деякий час залізниця проходить через центр маєтку — саме так виникла станція Смородине, яка діє донині. У 1881 році в маєтку з'явилася власна телефонна станція, ще через три роки — почала працювати нова лікарня.

У ХХ ст. в приміщенні цукрового заводу розташувалася шоколадна фабрика «Україна». Починаючи з 1995 року, фабрика входить до складу компанії «Крафт Фудз Україна» (сучасна Монделіс Україна). Це єдина в Україні шоколадна фабрика з повним циклом виробництва. На фабриці компанія виробляє шоколад і цукерки торгових марок «Корона» та «Milka».