Кита
Кита́ — у віршуванні східних народів — невеликий твір філософського змісту, частина газелі без початкового бейта, зі схемою римування: ба ва га… і т. д.
Приклад кити — вірш Абуль-Хасан Рудакі у перекладі В. Мисика:
- Своєму тілові на втіху чи варто душу турбувати?
- Хто б на сторожі біля псарні поставить ангола посмів!
- Як правди вісником по світу ідеш дорогою пророків,
- Ти не шукатимеш водички в струмку Еллади, що змілів
- Я солов'їними піснями себе, мов путами, опутав,
- Немов Іосифа за вроду, мене ув'язнено за спів (…).
Джерела
- Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 348
Посилання
- Кита, або Кіт’а // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 476.
- Кита // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври / голова ред. А. Волков. — 2001. — С. 247. — 634 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.