Клавдій Рутилій Намаціан
Клавдій Рутилій Намаціан (лат. Rutilius Claudius Namatianus; ? — після 417) — державний діяч пізньої Римської імперії.
| Клавдій Рутилій Намаціан | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | лат. Claudius Rutilius Namatianus |
| Народився |
невідомо Галлія |
| Помер | після 417 |
| Країна | Стародавній Рим |
| Національність | галл |
| Діяльність | державний службовець |
| Знання мов | латина[1] |
| Жанр | мандри |
| Magnum opus | De reditu suod |
| Посада | префект міста |
| Батько | Лаканій |
Життєпис
Походив із заможної родини з південної Галлії. Його батько, сенатор Лаканій, займав важливі посади в урядах імператорів Граціана, Валентиніана III та Феодосія I. Завдяки батьківському впливові Намаціан зумів зробити гарну кар'єру. Був прихильником поганства. Виступав проти політики Стиліхона. Також підтримував дружні стосунки з Квінтом Аврелієм Сіммахом.
У 412 році його призначено державним секретарем (лат. magister officiorum), у 415 році змінив батька на посаді префекта Риму. Втім у 416 році залишив місто, прямуючи до Галлії, куди вдерлися війська вестготів. Намаціан мав на меті врятувати від пограбування власні маєтності. Після 417 року доля Клавдія Рутілія невідома.
Творчість
Єдиним відоми літературним твором Намаціана є поема у віршах «Мандрівка», де він описує свою подорож Етрурією, потім морем до Галлії. Водночас у його творі окрім географічних нарисів, надається цікава оцінка політичних подій, свідком яких був Намаціан. Тут помітна його критичне ставлення до християнства та його провідників, зокрема Стиліхона, Феодосія I. Цікавим є розгляд ситуації до й після захоплення Риму королем Аларіхом I.
До достоїнств поеми належать багатий топографічний, культурний та історичний зміст, вишукана латина і гладкий стиль.
Джерела
- Alan Cameron: The Last Pagans of Rome. Oxford University Press, Oxford u. a. 2011, S. 207ff. (англ.)
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.