Клан Десі

Клан Десі — (ірл. — Clan Déisi) — він же: Дейсі, Дессі — плем'я (туат) давньої та середньовічної Ірландії. Початково складало один клан, потім (по мірі переселення та розселення) розділилося на септи і клани, основні з яких: Десі Муман (ірл. — Déisi Muman) (жили в королівстві Манстер), Десі Темро (Десі Тари) (ірл. — Déisi Temro (Tara), Десі Бекк (ірл. — Déisi Becc) (жили в королівстві Міде) та Десі Туйскерт (ірл. — Déisi Tuisceart) або Північні Десі, від яких відгалузився клан Дал г-Кайс, що посів на троні верховних королів Ірландії. Назва походить від ірландського слова Déis — васал. Можливо, в давні часи вони безпосередньо підпорядковувались верховному королю Ірландії і вважались його слугами. Клани Десі в середньовічній Ірландії мали великий вплив і силу, а також здійснювали завойовницькі походи в Британію та континентальну Галію, утворювали колонії за межами Ірландії. Судячи по всьому, різні клани Десі мали різне етнічне походження, але згідно історичних переказів мають один корінь.

Міграція племені Десі в Британію в ІІІ — V століттях.

Історичний контекст

Рання історія клану і туату Десі неясна. Середньовічні тексти говорять аристократичне походження кланів Десі. Згідно легенд клан Десі спочатку проживав у королівстві Міде — у володіннях верховного короля Ірландії. Але у ІІІ столітті, десь близько 204–244 років клан на чолі з вождем Енгусом Отруйний Спис вступив в конфлікт з верховним королем Ірландії Кормаком мак Артом і був частково вигнаний зі своїх земель. Десі переселилися у південну і західну частину Ірландії — в королівства Манстер (Муму), Лагін (Ленстер), а також мігрували в Британію — нинішній Уельс та Корнуел, заснувавши там колонії.

Десі Муман

Десі Муманські були досить чисельними і сильними, заснували власне королівство в Манстері. Історик Пауль МакКоттер пише, що королівство Десі Муманських існувало ще в стародавні часи, огамічні написи на каменях наводять імена їхніх королів V століття. Френсіс Джон Бірн вважає, що клан Еогнахта (що походить з Десі Муман) та їх васали Десі з Вотерфорду походять з Галії. Предки клану Еогнахта відомі як Дейргтіне (ірл. — Deirgtine) були відомі у Римській Британії. Замок Кашель, який збудував клан Еогнахта, подібний до римських кастелло, які вони бачили під час заморських походів. Десі Муман займали привілегійоване становище в королівстві пізніх Еогнахта (що претендували на трон верховних королів Ірландії). Давні імена в родоводах клану Еогнахта, які знаходять на огамічних каменях, включають ім'я Ніа Сегамайн, що походить від імені галльського бога війни Сегомо.

Клан Ві Ліахайн (ірл. — Uí Liatháin) був сусідом Десі Муман. Він населяв південне узбережжя Ірландії і брав участь у завойовницьких походах в Британію і утворення там ірландських колоній. Так що в історичних переказах про походи в Британію Десі важко встановити, чи це були походи власне Десі чи походи клану Ліахайн.

Клан Десі Муман є суб'єктом однієї з найвідоміших ірландських скел (саг) «Вигнання Десі», в якій розповідається про конфлікт клану з королем Кормаком, війни Десі з іншими кланами, вигнання Десі з їхніх земель в Міде та їх переселення в королівство Муму (Манстер). Є версія, що ця скела була складена і записана у VIII столітті з метою приховати той факт, що плем'я Десі походить з корінних народів Манстера, які колись були завойовані кельтами і підпорядковані королям Манстера. Для цього були створені фіктивні родоводи, які споріднюють Десі Муман з верховними королями Ірландії, що мали резиденцію в Тарі. У скелі епічно розповідається про септу Дал Фіахах Суйге (ірл. — Dal Fiachach Suighe), про те як Енгус покалічив короля Кормака мак Арта і той змушений був покинути трон і стати вигнанцем (бо каліка не може бути королем Ірландії згідно давніх звичаїв), як плем'я Десі блукало Ірландією без притулку, воювало з іншими ірландськими племенами і кланами та в кінцевому підсумку осіло в Манстері.

Під час міграції клану Десі частина людей клану на чолі з Еохайдом Аллмуйром мак Арт Корбом (ірл. — Eochaid Allmuir mac Art Corb) здійснило похід на вітрильниках до Британії, де захопили землю Демед (сучасний Дівед) і правили там. Цей переказ перегукується з родоводом роду Гарлеян (вал. — Harleian), що написаний не пізніше Х століття. Згідно з цією генеалогією королі Діведа походять від Тріфуна (близько 450 року) — правнука Еохайда Аллмуйра. Хоча самі Гарлеян свій родовід ведуть від римських імператорів та святої Єлени (що більш ніж сумнівно).

Крім терміну десі щодо васалів був в давній Ірландії термін айхехтуата (ірл. — aithechthúatha), що значав плем'я, що перебуває на службі і отримує за це нагороду. У 360 році на римську Британію нападало плем'я Аттакотті. Є версія, що ця назва походить від слова айхехтуата і це, зрештою, і були Десі.

Джерела
  • Bartrum, Peter Clement (1966). Early Welsh Genealogical Tracts. Cardiff.
  • Byrne, Francis John (2001). Irish Kings and High-Kings. Four Courts Press.
  • Charles-Edwards, Thomas (2000). Early Christian Ireland. Cambridge.
  • Coplestone-Crow, Bruce (1981/82). «The Dual Nature of Irish Colonization of Dyfed in the Dark Ages». Studia Celtica. 16/17: 1-24. Check date values in: |date= (help)
  • Dumville, David Norman (1977). «Sub-Roman Britain: History and Legend». History 62: 173-92. doi:10.1111/j.1468-229X.1977.tb02335.x.
  • Jackson, Kenneth H. (1953). Language and History in Early Britain. Edinburgh University Press.
  • Kelleher, John V. «The Rise of the Dál Cais», in Étienne Rynne (ed.), North Munster Studies: Essays in Commemoration of Monsignor Michael Moloney. Limerick: Thomond Archaeological Society. 1967. pp. 230-41.
  • MacCotter, Paul (2008). Medieval Ireland: Territorial, Political and Economic Divisions. Four Courts Press.
  • MacNeill, Eoin (1911). «Early Irish Population Groups: their nomenclature, classification and chronology». Proceedings of the Royal Irish Academy (C) 29: 59-114.
  • MacNeill, Eoin. «The Native Place of St. Patrick». Proceedings of the Royal Irish Academy 1926: 118-40.
  • MacNeill, Eoin (1932). «The Vita tripartita of St. Patrick». Eriu 11. JSTOR 30008085.
  • Meyer, Kuno (Ed.) (1901). «The Expulsion of the Dessi». Y Cymmrodor 14: 101–135.
  • Miller, Molly (1977/8). «Date-Guessing and Dyfed». Studia Celtica. 12/13: 33-61. Check date values in: |date= (help)
  • Ó Cathasaigh, Tomás (1984). «The Déisi and Dyfed». Eigse 20: 1-33.
  • Ó Corráin, Donnchadh (1973). «Dál Cais — Church and Dynasty». Ériu 24: 52-63. JSTOR 30007349.
  • Ó Corráin, Donnchadh (2010). Ireland before the Normans. Four Courts Press.
  • Ó Corráin, Donnchadh, «Prehistoric and Early Christian Ireland», in Foster, Roy (ed.), The Oxford Illustrated History of Ireland. Oxford University Press. 2001. pp. 1-52.
  • O'Rahilly, T. F. (1946). Early Irish History and Mythology. Dublin Institute for Advanced Studies.
  • Pender, Séamus (Ed.) (1937). Déssi genealogies. Dublin.
  • Pender, Séamus (1947). «Two unpublished versions of the Expulsion of the Déssi». Essays and Studies presented to Professor Tadhg ua Donnchadha (Cork 1947): 209-17.
  • Power, Patrick Canon. The Place-Names of Decies. 2nd edition. Cork University Press / Oxford: Blackwell. 1952. 1st edition. London: David Nutt. 1907 w/ darker scan
  • Rance, Philip (2001). «Attacotti, Déisi and Magnus Maximus: the Case for Irish Federates in Late Roman Britain». Britannia 32: 243–270. doi:10.2307/526958.
  • Stokes, Whitley (Ed. & tr.) (1887). The Tripartite Life of Patrick. London: Eyre and Spottiswoode for Her Majesty's Stationery Office.
  • Todd, James Henthorn (Ed. & tr.) (1867). Cogadh Gaedhel re Gallaibh: The War of the Gaedhil with the Gaill. Longmans.
  • Wiley, Dan M. «Dál Cais», in Seán Duffy (ed.), Medieval Ireland: An Encyclopedia. Routledge. 2005. p. 121.
  • Wiley, Dan M. «Déisi», in Seán Duffy (ed.), Medieval Ireland: An Encyclopedia. Routledge. 2005. p. 122.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.