Клан Макквін

Клан Макквін — (шотл. — Clan MacQueen) — він же: клан Мак Свін (шотл. гельск. — Clan MacSween), клан Мак Свейн (шотл. гельск — Clan Mac Sweyn) — один з кланів гірської Шотландії (Гайленд). Входить до конфедерації кланів Хаттан. Нині клан не має вождя, тому клан вважається так званим кланом зброєносців.

Емблема (хрест) клану Макквін.
Герб вождів клану Макквін.
Тартан клану Макквін.

Гасло клану

Постійність і вірність.

Історія клану Макквін

Походження назви

Давні назви клану Макквін — Мак Свін та Мак Свейн. Клан має спільних предків з давнім шотландським кланом Дональд — веде свій родовід від верховних королів Ірландії Ніла (Нейла) Дев'яти Заручників та Конна Сто Битв, є безпосереднім відгалуженням ірландського клану О'Ніл (О'Нейлл). Згідно історичних переказів від династії верховних королів Ірландії відійшла бічна гілка, яка утворила клан Мак Суїбне (ірл. — MacShuibhne). Слово Shuibhne давньоірландською мовою означало «добрий, приємний». Інша назва клану була Мак Конн (ірл. — MacConn). Слово Conn крім власного імені одного з королів Ірландії (відповідно Мак Конн — Сини Конна), давньоірландською означало «вождь». Пізніше назва Мак Суїбне перетворилася на Мак Свін, потім на Мак Квін.

Союзи клану з іншими кланами

У XV столітті клан Макквін був союзником клану МакДональд з Кланраналду. Коли Х вождь клану Макінтош — Малколм Макінтош одружувався з дочкою вождя клану МакДональд — Морою МакДональд, один із вождів клану Макквін — Реван Макквін був особистим охоронцем дочки вождя клану МакДональд з Кланраналду і одружився з дочкою вождя клану Макінтош. В той час вожді клану Макінтош були одночасно вождями конфедерації кланів Хаттан, тому клан Макквін ввійшов до конфедерації кланів Хаттан і володів землями Фідгорн (гельск. — Findhorn). Клан Макквін оселився на землях клану Макінтош і вождь клану Макквін став лордом (лейрдом) Коррібороу. З того часу люди клану Макквін, що жили на землях клану Макінтош стали називатися кланом Реван. Ім'я Реван було в Шотландії пізніше забуте, але це старовинне шотландське ім'я. Тому довгий час клан Макквін був відомий як клан Реван (гельск. — Clan Revan), вожді клану були лордами Коррібороу (гельск. — Corrieborough). Лорди Коррібороу стали основною гілкою клану Макквін. Клан був сильним союзником клану МакДональд — цим союзом дорожили. У 1778 році вождь клану МакДональд зі Сліта сказав: «Я вважаю великою честю для себе мати союзниками вождів клану Макквін, вони завжди були побратимами нашого клану, саме цим вождям ви зобов'язані своїм існуванням, я пишаюся тим, що вони є поруч з нами.» Клан Макквін або МакСвін володів чисельними землями на Гебридських островах. Доктор Семюел Джонсон у XVIII столітті відвідав Гебридські острови і писав, що він вражений мудрістю і знаннями преподобного Снізорда — Дональда Макквіна. вважається, що честь клану Макквін зганьбив у XVIII столітті горезвісний суддя Роберт Макквін, що «прославився» своїми жорстокими несправедливими вироками смертної кари. Клан розселився по різним землям Шотландії, Нової Зеландії та в різних англійських колоніях.

Варіанти назви та септи клану Макквін

  • Мік Суйбне (гельск. — Mhic Suibne)
  • Мак Кунн (гельск. — MacCunn)
  • Мак Сван (гельск. — MacSwan)
  • Мак Свен (гельск. — MacSwen)
  • Мак Свін (гельск. — MacSween)
  • Мак Свіні (гельск. — McSweeney)
  • Мак Свайд (гельск. — MacSwyde)
  • Свін (гельск. — Sween)
  • Свіні (англ. — Sweeney)
  • Свен (англ. — Swan)
  • Свайн (англ. — Swyne)

Символіка клану

Символами клану Макквін є гілки самшиту та брусниці. Багато кланів з конфедерації Хаттан маю ту ж саму символіку. Гілка клану Макквін, що жила на острові Скай мала символом гілку вересу. Багато кланів, які були пов'язані з кланом МакДональд мали цей же символ.

Джерела

  • The Scottish Clans And Their Tartans: With Notes (Library ed.). Edinburgh: W. & A. K. Johnston.
  • Adam, Frank; Innes of Learney, Thomas (2004) [1934]. The Clans, Septs and Regiments of the Scottish Highlands 1934. Kessinger Publishing. ISBN 1-4179-8076-1.
  • Adam, Frank; Innes of Learney, Thomas (1970). The Clans, Septs & Regiments of the Scottish Highlands (8th edition ed.). Edinburgh: Johnston and Bacon.
  • Stewart, Donald Calder (1974). The Setts of the Scottish Tartans, with descriptive and historical notes (2nd revised ed.). London: Shepheard-Walwyn. ISBN 0-85683-011-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.