Клан Максвелл

Вважається, що назва клану і сам клан Максвелл походить від Маккуса Велла, що поселився в долині річки Твід біля Келсо, що в Шотландському Прикордонні. Вважається, що цей Маккус Велл був ватажком вікінгів і пішов на службу королю Шотландії Девіду I.

До вождів клану Максвелл належав сер Джон Максвелл, що отримав посаду чемберлена Шотландії. Але він помер не лишивши нащадків. Тому його землі і посаду вождя клану успадкував його молодший брат Аймер. Аймер мав багато синів і кожен син став засновником окремої гілки клану.

Наприкінці XIII століття трон Шотландії виявився вакантним. Цим скористався король Англії Едуард I Довгоногий і завоював Шотландію. Після цього він змусив вождів шотландських кланів присягнути йому на вірність і підписати відповідний документ — «Рагман Роллс» у 1296 році. У цьому документі згадується вождь клану Максвелл сер Герберт Максвелл. Син Герберта — Юстас Максвелл став власником замку Керлаверок і визнав себе васалом короля Англіх Едуарда I Довгоногого. Але пізніше він приєднався до повстанців за свободу Шотландії, був у лавах армії Роберта Брюса і брав участь у битві під Баннокберн.

Нащадок Юстатса — інший Герберт Максвелл отримав титул лорда Максвелл у 1440 році. Він став депутатом палати лордів парламенту Шотландії. Від його другого сина походить гілка клану Максвелл Монтрейх. Ватажки цієї гілки отримали титул баронета у 1681 році.

V лорд Максвелл брав участь в інтригах короля Англії Генріха VII. У 1526 році клан Максвелл підтримав клан Дуглас та Арчібальда Дугласа — VI графа Ангуса і брав участь у битві під Мелроуз, де вони перемогли клан Скотт і вождя цього клану Вальтера Скотта. У 1542 році король Шотландії Джеймс V призначив вождя клану Максвелл на посаду Охоронця Кордонів. Але в тому ж році лорд Максвелл потрапив в полон у битві під Солвей-Моссом.

Джон Максвелл — VII лорд Максвелл був побожним католиком під час Реформації в Шотландії, коли більшість шотландських кланів прийняли протестантизм. Джон Максвел підтримав королеву Шотландії католичку Марію I Стюарт. І навіть після того, як у 1587 році Марія Стюарт поклала голову на плаху, лорд Максвелл продовжував листуватися з королем Іспанії Філіпом II з метою відновити в Шотландії католицизм і влаштувати в Шотландії переворот. Цим планам не судилося бути реалізованими — у 1593 році лорд Максвелл був вбитий під час сутички з людьми клану Джонстон Локербі під час битви під Драйф Сенд. Ворожнеча з кланом Джонстон тривала і наступний лорд Максвел здійснив замах на вождя клану Джонстон — Джеймса Джонстона. Брат цього лорда Максвелла — Роберт успадкував посаду вождя клану Максвелл і отримав титул графа Нітсдейл.

Лорд Максвелл ворогував з могутнім кланом Дуглас за графство Мортон, що обидва клани вважали своєю вотчиною. Була спроба покласти край цій нескінченній ворожнечі кланів. Вожді кланів зустрілися в замку Единбургу у 1607 році. Але під час цієї «зустрічі довіри» лорд Максвелл застрелив сера Джеймса, а потім втік до Франції. Він був визнаний винним у «державній зраді» і засуджений до смертної кари. Він повернувся до Шотландії у 1612 році, був заарештований і втратив голову в Единбурзі 21 травня 1613 року.

V граф Нітсдейл був затятим якобітом, підтримав повстання якобітів у 1715 році, брав участь у битві під Престон. Він потрапив в полон, кинутий за ґрати в Тауер в Лондоні, був засуджений до смертної кари. Проте він зумів втекти з Тауера за допомогою дружини, що прийшла на побачення. Він перевдягнувся у жіночий одяг і під виглядом служниці вийшов з тюрми. Потім він разом з дружиною втік до Риму, де довгий час жив і помер у 1744 році.