Клан Макфарлан

Клан Макфарлан стверджує, що він веде своє походження від давньої династії графів Леннокс, хоча саме походження династії графів Леннокс темне і туманне, губиться в кельтській історії. Шотландськи історик ХІХ століття Джордж Чалмерс (шотл. - George Chalmers) в книзі «Каледонія», цитуючи англійського літописця ХІІ століття Симеона Дарема (англ.-сакс. - Symeon Durham), писав, що графи Леннокс походять від англо-саксонського аристократа Аркіла сина Егфріта. Цей Аркіл походив з Нортумбрії. Він втік до Шотландії під час завоювання Англії Вільгельмом Завойовником. В Шотландії він отримав від короля Малкольма ІІІ землі в Леннокс. Але зараз вважається, що графи Леннокс були не саксонського, а кельтського походження.

Клан Макфарлан стверджує, що походить від основної лінії роду графів Леннокс через Гілле Хросда (гельск. - Gille Chriosd) – брата Мела Довнайха (гельск. - Maol Domhnaich), графа Леннокс, що отримав землі грамотою «de terris de superiori Arrochar de Luss» - «про землі навколо Аррохара та Лусс». Землями Аррохар клан володів аж до смерті свого останнього вождя. Син Гілле Хросда – Доннхад також отримав грамоти на землі від графа Леннокс і його ім’я знаходимо в документі 1294 року – в «Рагман Роллс», де він згадується як «Дункан Макілкріфт де Левенагес» - Дункан син Гілкріста Леннокса. Онуком Доннхада був Парлан (Варфаломей), від якого клан бере свою назву. Мелхалум Мак Парлан (гельск. - Maolchaluim Mac Pharlain) – син Парлана отримав грамоту на землі Аррохар і розглядається як реальний засновник клану. Мелхалума змінив його син Доннхад, що отримав грамоту на землі Аррохар, датовану 1395 роком. Він одружився з дочкою з Христиною – дочкою сера Коліна Кембелла Лох-Ейва. Ян Мак Фарлан отримав підтвердження на володіння землями Аррохар у 1420 році.

Давня династія графів Леннокс урвалася. Клан Макфарлан заявив, що титул і володіння графів Леннок належать по праву йому. Але ця вимога була згубною для клану Макфарлан – вождь клану та його родичі були вбиті. Виникла загроза самого існування клану Макфарлан. Але Ендрю (Анндра) Макфарлан одружився з Барбарою – дочкою Джона Стюарта, лорда Дарнлі, графа Леннокса в 1488 році. Хоча Анндра Мак Фарлан врятував клан від знищення, але йому було відмовлено в титулі вождя клану. Його син – сер Джон Макфарлан отримав звання капітана – «капітана клану Макфарлан», що було рівнозначне титулу вождя клану. З того часу клан Макфарлан був союзником клану Стюарт та графів Леннокс.

У середині XVI століття Доннхад Мак Фарлан був вірним союзником Метью Стюарта – IV графа Леннокс. У 1544 році Мак Фарлан привів 300 воїнів і приєднався до графа Леннокс і Гненкайма і взяв участь у битві під Глазго Муйр, де вони зазнали важкої поразки. Клан Макфарлан постраждав від подальших конфіскацій, але вождь клану отримав прощення. Після цієї поразки граф Леннокс змушений був тікати в Англію і одружитися з племінницею англійського короля Генріха VIII. Потім він повернувся в Штландію з величезною армією. Побоюючись наслідків, вождь клану особисто не підтримав графа Леннокса, але надіслав родича – Валтара Макфарлана Тарбета з 400 воїнами на підтримку графа.

У 1547 році клан Макфарлан зазнав важких втрат в битві під Пінкі Клев – загинув вождь клану Дункан і багато людей клану. Клан Макфарлан на чолі з Ендрю – сином Дункана воював за регента Джеймса Стюарта – І графа Мореї проти військ Марії Стюарт в битві під Лангсайд в 1568 році. Клан довгий час вихвалявся трофеями здобутими ним у цій битві. За цю битву клан був нагороджений гребенем, де зображений дикун з пучком стріл, що загрожував короні та правом носити девіз: «Це я буду захищати» (мається на увазі корону, короля і королівство Шотландія). Дії Марії Стюарт тут розглядаються як замах на шотландську корону.

Про синів Ендрю МарФарлана нічого не відомо, зате відомо про його внука Волтера Макфарлана – переконаного прибічника короля. Він був двічі обложений у своєму замку Інвегуглас, що пізніше був зруйновний англійськими військами.

Клан Макфарлан у 1594 році був звинувачений судом у крадіжках, розбійництві, вбивствах, тиранії. Пізніше, у 1624 році після битві під Глен-Фруйн, де клан Макфарлан та їх союзник - клан МакГрегор вбили більше 80 людей з клану Колкагун, кілька чоловік з клану були засуджені до страти, інші помилувані. Деякі люди з клану Макфарлан, щоб уникнути переслідувань, змінили прізвища і стали називатись МакКавді, Грейсок, МакДжеймс, МакІнс і переїхали до Абердинширу, Срахейвену, Банфширу. Деякі втекли в Ірландію, а потім до Америки, де називалися Макфарланд.

Останній – ХХ вождь клану Макфарлан – Вільям народився в 1813 році і помер не лишивши нащадків у 1866 році. Спадок отримала його сестра – Джейн Ватт Макфарлан, що народилася у 1817 році і вийшла заміж за Джеймса Скотта і оселилась в Седерленді. Вона померла у 1887 році залишивши кілька дітей. Деякі люди з клану Макфарлан оселились в Ірландії. Граф Леннокс в часи правління короля Якова VI взяв у володіння 3000 акрів землі в Ірландії. Макфарлан з Ханстаун Хауза з Дубліна пред’явив претензії на титул вождя клану, але невдало. На сьогодні клан не має визнаного вождя.