Клан Мюррей

Клан Мюррей виник як відгалуження від клану Фрескін, що існував у ХІІ столітті. Шотландські історичні перекази стверджують, що клан Фрескін походить від піктів — давніх аборигенів Шотландії. Але історики схильні вважати, що Фрескін, що заснував клан, був з Фландрії, був фламанським лицарем, одним з тих безжальних польових командирів, які були найняти норманами для заспокоєння Британії після норманського завоювання Англії. Король Шотландії Девід І виховувався в атмосфері англійських звичаїв, прийшовши до влади, він наймав таких людей як Фрескін для утримання неспокійної країни Шотландії в покорі і спокою. І король найняв лицаря Фрескіна, подарував йому землі в західному Лотіані. У давні часи на півночі Шотландії було королівство піктів Морія або Мойрев (гельск. — Moireabh). Назва королівства дійшла до нас гельскькою мовою — невідомо як називали його самі пікти. Земля колишнього королівства Морія теж була подарована Фрескіну з метою покласти край піктським традиціям і піктським династіям місцевих вождів. Фрескін і його сини укладали шлюби з дочками місцевих вождів з династій Морії, щоб зміцнити свою владу (у піктів влада успадковувалась по жіночій лінії). Нащадки Фрескіна стали називати себе кланом Морії — Мойрев, що трансформувалося в назву клану Мюррей. Вожді клану Сазерленд походять від старшого онука Фрескіна — Х'ю де Морея. Вожді клану Мюррей походять від молодшого онука Фрескіна — Вільяма де Морея.

Сер Волтер Мюррей став лордом Ботвелл Клайдсдейл (шотл. — Lord Bothwell Clydesdale) завдяки шлюбу з дочкою вождя клану Оліфант. Він був регентом Шотландії у 1255 році. Він почав будівництво замку Ботвелл, що став наймогутнішею фортецею в Шотландії в той час. Замок був резиденцією вождів клану Мюррей до 1360 року. Потім цим замком заволодів клан Дуглас.

Від час війн за незалежність Шотландії клан Мюррей з самого початку підтримав повстанців, що боролись за незалежність Шотландії проти короля Англії Едварда І. Клан приєднався до повстання Вільяма Уоллеса. Ендрю Мюррей був вбитий після битви біля моста Стірлінг у 1297 році. Була думка, що вся війна пішла б інакше, якби Ендрю Мюррей вижив — Шотландія швидше б здобула незалежність — Ендрю Мюррей був талановитим полководцем і міг стати королем Шотланії. Його сином був Ендрю Мюррей — IV лорд Ботвелл, ІІІ регент Шотландії, що одружився з Христиною Брюс — сестрою короля Шотландії Роберта Брюса. Він брав участь у битві під Халідон Хілл у 1333 році.

Титул лордів Ботвелл перейшов до клану Дуглас у 1360 році, коли вождь клану Мюррей — V лорд Ботвелл помер від чуми. Титул спочатку перейшов до його дружини Джоан — дочки Моріса Морійського, графа Страхерну. Титул лорда Ботвелл потім перейшов до Арчібальда Гріма — лорда Галловей, її другого чоловіка.

У XV столітті почалися нескінченні конфлікти і війни клану Мюррей з сусідніми кланами. Однією з найбільш відомою клановою війною була битва під Кнокмері в 1490 році — клану Мюррей проти клану Драммонд.

Усередині клану Мюррей виникло багато гілок і септ, які почали змагатися за верховенство в клані. Так у XVI столітті септа Мюррей Туллібардін почала вважати, що саме вони є вождями всього клану Мюррей і використовувати герб вождів клану Мюррей. В цих претензіях вони опиралися на те, що вони походять від сера Молкольма — шерифа Перт у 1270 році, молодшого брата першого лорда Ботвелл. Септа Мюррей Туллібардін зміцнила свої позиції у 1586 році та в 1598 році, коли І граф Туллібардін був визнаний головним серед чисельних лайрдів Мюррей.

У 1562 році клан Мюррей підтримав Марію Стюарт — королеву Шотландії, що воювали проти Джорджа Гордона — IV графа Хантлі.

У 1594 році клан Мюррей воював на боці Арчібальда Кембелла — VII графа Аргайл, вождя клану Кемпбелл, брав участь у битві під Гленлівет проти Джорджа Гордона, І маркіза Хантлі, вождя клану Гордон.

На початку XVIІ століття спалахнула смертельна ворожнеча між кланами Мюррей Бротон та Ханней. У результаті цієї війни клан Ханней був оголошений в Шотландії поза законом.

Сер Джон Мюррей — І граф Туллібардін отримав цей титул у 1606 році. Він одружився з Дороеєю Стюарт — спадкоємицею графів Атолл. Графство Стюарт Атоллське стало графством Мюррей в 1629 році, а в 1676 році стало маркізатом.

Вождь клану Мюррей — Джеймс Мюррей — ІІ граф Туллібардін під час громадянської війни спочатку був активним прихильником короля Карла І, став одним з лідерів роялістів, підтримав Джеймса Грема — І маркіза Монтроз, захищав замок Блер у 1644 році, підняв чимало людей з свого клану боротися за короля. Брав участь у битві під Тіппермуйр у 1644 році.

У 1703 році вожді клану Мюррей крім титулу графа та маркіза Атолл отримали титул герцога Атолл і отримали звання пера.

Джон Мюррей — маркіз Туллібардін був вбитий на війні з Францією в битві під Мальплаке у 1709 році. Йшла війна за іспанську спадщину між Францією та англо-голландсько-австрійським альянсом. У 1745 році лорд Джон Мюррей Хайлендський брав участь у битві проти французів під Фонтенуа.

У 1715 році у Шотландії спалахнуло повстання якобітів. Клан Мюррей підтримав якобітів. У битві під Шеріффмуйр брав участь Вільям Мюррей — маркіз Туллібардін.

У битві під Глен Шіл (гельск. — Glen Shiel) у 1719 році люди клану Мюррей на чолі з Вільямом Марреєм билися з урядовими військами. Вільям Мюррей був поранений. Потім втік до Франції. 25 липня 1745 він висадився в Шотландії з «Молодим Самозванцем» (Чарльзом Едвардом Стюартом) в Бородейл, щоб підняти Шотландію на нове повстання.

Перший герцог Атолл — молодший син лорда Джорджа Маррея був одним з лідерів якобітів, був організатором другого повстання якобітів у 1745 році. Старший син лорда Джорджа, майбутній герцог, навпаки підтримав британський уряд і англо-ганноверську династію. Під час битви під Престонпанс у 1745 році два британських полки 46 та 42 якими командували люди з клану Мюррей зітнулися з шотландським полком якобітів, яким командував лорд Джордж Мюррей. Джордж Мюррей продовжував боротьбу за справу якобітів. Він брав участь у битвах під Фолкерк та під Куллоден у 1746 році. Він помер у вигнанні в Нідерландах у 1760 році.

Після битви під Куллоден 27 квітня 1746 року якобіти були розбиті. Вільям Мюррей — маркіз Туллібардін здався містеру Буханану Друммакілському. Вільям Муррей був кинутий в лондонський Тауер, де він і помер 9 липня 1746 року. Лорд Джордж Мюррей втік на континент, зустрівся в Римі зі «Старим Претендентом» — Джеймсом Френсісом Едвардом Стюартом, який надав йому пенсію. Лорд Мюррей жив у багатьох місцях Європи і помер у місті Медемблік в Голландії 11 жовтня 1760 року у віці 66 років. Джон Мюррей Бротон, що був секретарем принца Карла Едуарда Стюарта пересварився з якобітами.