Клан Оліфант

Найдавнішим представником клану Оліфант, який відомий історикам є Роджер Оліфард (шотл. — Roger Olifard). Він був одним з авторів статуту монастиря Святого Андрія в приході Клунік (Нортгемптон, графство Симона). Статут датований роками десь між 1093 та 1100-им. Сам Роджер Оліфард жертвував щороку 3 шилінги цьому монастирю.

Клан Оліфант походить від сім'ї Норман, що раніше володіли землями в Нортгемптоншир в Англії. У «Книзі Страшного Суду» у записах, що стосуються Нортгемптонширу згадується: «У Ліллефорді, Віллелмус Оліфард», чия земля належала графині Джудіт, а також йому налажала волинка і 31 курка. Є в давніх документах згадка про Вільяма Оліфарда з Нортгемптонширу, а також про Х'ю Оліфарда з Гантінгдонширу. Про Вільяма згадується, що він привіз п'ять шкур в Лілфорд і заплатив мито королю Шотландії в той час як Хью Оліфард Стокс був лицарем на службі абату Петерсбору (шотл. — Petersborough) десь до 1120. Обидва Оліфарди згадуються в переписі майстрів волинки від 1130 року.

Вважається, що засновником клану Оліфант був Девід Голіфард — хрещеник короля Девіда I Шотландського — згадується за 1141 рік. Він також жив у володіннях Лілфорд у Нортгемптонширі. Це вказує на те, що Нортгемптоншир та його населення в той час було у сфері впливу короля Шотландії. Девід був сином Вільяма Оліфарда і згадується у переписах Кембріджширу (від 1158 року), Нортгемптонширу (від 1163 року) і Гунтінгдонширу (від 1168 та 1169 року). Він був порятований своїм хрещеним батьком — королем Девідом I Шотландським під час битви за Вінчестер у 1141 році. Девід володів землями в Кайлінгу та Смайлхолмі (Роксбургшир), і служив юстиціарієм в Лотіані. Він не згадується в записах після 1170 і, як передбачається, незабаром помер. Один із синів Девіда був відправлений як заручник для Вільяма Лева.

Син Девіда Оліфарда — сер Волтер Оліфард, другий юстіціарій, в 1173 році одружився з дочкою Ферхара — графа Стратерн; її приданим були землі Страгет.

Клан Оліфант згадується в списках Рагман Роллс — списках шляхетних людей Шотландії, що присягнули на вірність королю Англії Едуарду I. Вождь клану Оліфант вимушено присягнув тоді завойовнику — англійському королю, але незабаром долучився до боротьби за незалежність Шотландії.

Під час воєн за незалежність Шотландії сер Вільям Оліфант брав участь у битві під Данбар (1296) і був тоді узятий в полон і ув'язнений в Девізес в Англії. Він був звільнений і призначений констеблем у замок Стірлінг. У 1304 замок Стірлінг був останнім оплотом, що залишався в шотландських руках. Король Едуард I Англії намагався здобути замок протягом трьох місяців, перш ніж захисники здалися. Сер Вільям був знову схоплений і відправлений в лондонський Тауер. Він був випущений і призначений губернатором міста Перт королем Едуардом II Англійським. Перт був згодом захоплений королем Робертом Брюсом і сера Вільям був відправлений у ланцюгах на західні острови, де він імовірно помер.

Його двоюрідний брат, з яким його часто плутають — Вільям Оліфант — лорд Абердальгі, що теж брав участь у битві Данбар, теж потрапив у полон і був ув'язнений у замку Рочестер і був звільнений англійським королем Едуардом I після згоди в'язня служити англійському королю. Він теж служив у замку Стірлінг разом зі своїй двоюрідним братом. Після повстання і падіння замку він знову був схоплений англійцями і ув'язнений в замку Валлінгфорд. Пізніше він був звільнений і в 1313 році став під прапори Роберта Брюса — борця за свободу Шотландії. Вільям Оліфант був одним з тих, хто підписав декларацію Аброах 6 квітня 1320 року. Він був нагородженими землями Ангус, Гаск, Ньютайл в Пертширі. Також йому були подаровані Муйрхауз біля Единбургу, як компенсацію за землі що були передані королю Джону де Балліолу Кінкардінширі.

Син сера Вільяма — сер Волтер Оліфант, лорд Абердалгі був одружений з принцесою Єлизаветою, молодшою дочкою короля Роберта Брюса. він був похований у фамільному склепі в Абердалгі на церковному кладовищі, який більш відомий як гробниця сера Вільяма Оліфанта — лорда Абердалгі та Дупплін. Гробниця мала скульптури, які є одними з найкращих зразків кам'яних скульптур в Шотландії. Це лежача фігура — датується приблизно 1365 роком. Гробниця є місцем поховань вождів клану Оліфант.

Сер Джон Оліфант був посвячений у лицарі Робертом II Шотландським. Його син, сер Лоуренс Оліфант з Абердальгі, став лордом парламенту в 1458 році завдяки королю Джеймсу II Шотландському. Пізніше він був хранителем Единбурзького замку. У 1455 сер Джон Оліфант був убитий в битві під Арброах в якій клан Оліфант підтримав клан Огілві в боротьбі проти клану Ліндсей.

Під час англо-шотландської війни, онук сера Лоуренса Оліфанта був убитий в битві при Флоддене в 1513 році і його правнук був захоплений у битві при Солвей-Моссі в 1542 році. IV лорд Оліфант підтримав королеву Мері — королеву шотландців і боролися за неї в битві при Лангсайд у 1568 році.

Старший син вождя клану, інший Лоуренс, був замішаний у змові, відомої як Райд Рутвен на чолі з кланом Рутвен, з метою викрасти молодого короля Джеймса VI Шотландського, і тому змушений був йти у вигнання в 1582 році. Корабель, на якому він і його спільник — майстер Мортон відплив у море і потонув.

Коли пряма чоловіча лінія вождів клану Оліфант вимерла, Карл I — король Англії та Шотландії надав цей титул найближчому родичу — двоюрідному брату — Патріку Оліфанту. Клан Оліфант були прибічниками якобітів з самого початку їх виникнення і Чарльз Оліфант — ІХ лорд Оліфант брав участь у битві при Кіллікранкі в 1689 році і був згодом кинутий у в'язницю.

Син Патріка Оліфанта — Чарльз Оліфант, ІХ лорд Оліфант категорично був проти договору з Англією і династійного союзу по якому Шотландія стала частиною Великої Британії у 1707 році. Він приєднався до його двоюрідного брата — Оліфанта Гаска під час повстання якобітів у 1715 році. Х і останній лорд Оліфант відіграв активну роль в повстанні якобітів у 1745. Після поразки в битві під Куллоден він втік спочатку до Швеції, а потім до Франції. Йому дозволили повернутися до Шотландії в 1763 році, але не повернули прав.

Кароліна Оліфант (леді Найрн) — дочкаа лорда Оліфант Гаска була відомою поетесою в середовищі борців за свободу Шотландії.