Клан Фаркухарсон

Вожді клану Фаркухарсон ведуть свій родовід від Фаркухара (гельск. – Farquhar) - четвертого сина Олександра Кіара Шоу Рохемурхуса (гельск. - Alexander Ciar Shaw Rothiemurchus). Олександр Шоу був V вождем клану Шоу. Його нащадки прийняли ім'я Фаркухарсон. Ще один із синів Олександра – Дональд одружився з Ізабель Стюарт, що була спадкоємицею земель Інверкаулд. Син Дональда – Фінла Мор (гельск. - Finla Моr), став засновником клану. МакФіонлай Мор (гельск. - MacFionlaigh Моr) мав кельтських предків по батьковій лінії. Фінла Мор був королівським прапороносцем у битві при Пінкі Клеу в 1547 році, де він був убитий. Однак він мав дев'ять синів від двох шлюбів, що заснували гілки клану. У 1595 році клан Фаркухарсон приєднався до конфедерації кланів Хаттан і визнав спільним вождем конфедерації вождя клану Макінтош, який також був вождем клану Хаттан.

До кінця XVI століття вожді клану Ерскін претендувати на графство Мар, але вони мусили протистояли зростаючій силі клану Фаркухарсон. Замок Бремор був побудований Джоном Ерскіном, XVIІІ графом Мар, але цей замок був захоплений кланом Фаркухарсон. Клан Фаркухарсон став відомий як сильний і войовничий клан, отримав репутацію жорстокого клану, клан став затятим прихильником Стюартів.

Під час громадянської війни Дональд Фаркухарсон з Монантрі (шотл. – Monaltrie) боровся за Джеймса Грема, І маркіза Монтроз в 1644, а потім за Карла II в битві при Вустере в 1651 році. Джон Фаркухарсон з Інвері був відомий як Чорний полковник – він спалив замок Бремор. Джон підтримав Джеймс VII і приєднався до Джона Грема, І віконта Данді в 1689 році. Після смерті Данді в 1689 клан Фаркухарсон підтримв його наступника, Томаса Бьюкена з клану Бакен.

Наприкінці XVIІ століття граф Ерлі (шотл. – Airlie) почав суперечку з кланом МакТомас щодо земель Канлохкан (гельск. – Canlochcan). Судовий позов графа Ерлі був успішним, але вождь клану МакТомас відмовився визнати вирок суду і продовжував випасати худобу на спірних землях. У відповідь граф Ерлі використав своє законне право на оренду землі для клану Фаркухарсон, що і призвело до ворожнечі. На 28 січня 1673 Фаркухарсон з Бродерга (шотл. – Broughdearg) був убитий разом з двома синами вождя клану МакТомас.

Під час першого повстання якобітів у 1715 році Джон Фаркухарсон з Інверкаулд воював будучи полковником полку конфедерації Хаттан, підтримуючи Джеймса Френсіса Едуарда Стюарта. Джон Фаркухарсон потрапив у полон у битві при Престон (1715). Він був кинутий в тюрму Маршалсі і був засуджений до страти, яка мала бути виконана в лондонському Тауері, проте він і двоє інших офіцерів Хайленду були помилували перед стратою. Він був умовно звільнений, але йому не дозволяли повернутися до Шотландії більше двадцяти років.

У 1745 році під час другого повстання якобітів клан Фаркухарсон виставив 500 солдат. Командував ними Дункан Форбс. Вони взяли участь у битві піл Куллоден. 23 грудня 1745 року 300 чоловік з клану Фаркухарсон воювали за якобітів у битві під Інверур (шотл. – Inverurie). Під час цього повстання двоюрідна сестра Джона Фаркухарсона - леді Анна Фаркухарсон одружилась з Ангусом Макінтошем – вождем клану Макінтош. Ангус Макінтош був кадровим офіцером у Блек Вотч - полку британської армії, і він був узятий в полон у битві під Престонпанс якобітами. Макінтош був відпущений додому і зустрівся з Анною Фаркухарсон. При зустрічі він сказав: «Ваш покірний слуга, капітан» на що вона відповіла "Ваш покірний слуга, полковник". Вона з того часу стала відома як «полковник Анна». Анна Фаркухарсон пізніше врятувала Чарльза Едуарда Стюарта від полону. Анна Фаркухарсон була кинута у в'язницю на шість тижнів після битви під Куллоден. Френсіс Фаркухарсон з Моналтрі очолив клан в битві при Куллоден. Він лишився живий після поразки, був кинутий у в'язницю і засуджений до страти, але страту замінили на заслання.