Кнесет

У 1996 і 1999 роках, при проведенні виборів в кнесет 14-го і 15-го скликань, прем'єр-міністр обирався окремим всенародним голосуванням (відповідно до прийнятого закону про прямі вибори глави уряду). Таким чином в 1996 році уряд очолив Біньямін Нетаньяху, а в 1999 - Егуд Барак. У 2001 році, в зв'язку з відставкою Барака, прем'єр-міністр знову був обраний прямим голосуванням (ним став Аріель Шарон), при цьому кнесет НЕ переобирався. Потім прямі вибори прем'єр-міністра були скасовані.

Склад уряду, в свою чергу, повинен бути підтриманий більшістю депутатів кнесету. Депутати кнесету раз в сім років обирають президента, який виконує в основному церемоніальні функції. Термін повноважень кнесету - чотири роки.

Один з Основних законів країни, закон про кнесеті, встановлює чотирирічний період повноважень кожного парламентського скликання від дня його обрання. Закон призначає нові вибори на третій вівторок місяця Хешван в рік закінчення повноважень кнесету даного скликання. У тому випадку, якщо передував останньому рік був високосним, вибори відбуваються в перший вівторок Хешван. Через чотири роки оголошується розпуск кнесету і проводяться нові вибори. Однак кнесет вправі пересунути дату розпуску, скоротивши або продовживши строк своїх повноважень.

В Ізраїлі відносно низький процентний бар'єр - 3,25%, проте до недавнього часу він був навіть ще нижче - 2%, тому в кнесеті зазвичай представлено не менше 10 партій. 120 депутатських місць розподіляються між партіями, що пройшли прохідний ценз, пропорційно кількості поданих голосів. При цьому мандати, що залишилися «зайвими», розподіляються відповідно до попередньо укладених попарними угодами між списками. До сих пір жодна партія в Ізраїлі не змогла одержати абсолютну (більше 60 мандатів) більшість в кнесеті за підсумками виборів, і тому всі уряди формувалися на основі коаліцій. Однак в період 1967-1968 років об'єднана фракція трьох лівих списків налічувала 61 депутата.

Кнесет 1 скликання («установчі збори») був обраний 24 тевета 5709 року - 25 січня 1949 року.

Спочатку кнесет збирався в різних місцях в Тель-Авіві. Перші засідання проходили в Тель-Авівському музеї, коли останній ще розташовувався в Будинку Дізенгоф на бульварі Ротшильда. С 8 березня по 14 грудня 1949 року засідання проходили в кінотеатрі «Кесем», що розташовувався на площі Кнесету (Кікар га-Кнесет) між вулицею Га-Яркон і Тель-Авівської набережної, - в місці, де в 1993 році був зведений офісно-житловий комплекс з торгово-розважальним центром «Міґдаль га-Опера». Засідання кнесету проходили також у тель-авівському готелі «Сан-Ремо». 26 грудня 1949 року ізраїльський парламент переїхав до Єрусалиму.

Кнесет 17 скликання обраний 28 березня 2006 року. Відносна більшість (28 місць з 120) завоювала нова партія Аріеля Шарона - Егуда Ольмерта «Кадіма». Всього в парламент пройшли 12 партій.

27 жовтня 2008 року Президент Ізраїлю Шимон Перес визнав коаліційні переговори по створенню нового уряду провалилися, про що повідомив голову кнесету Далію Іцік, і парламент був розпущений.

Кнесет 23 скликання був приведений до присяги 16 березня 2020 року, після парламентських виборів, якф відбулися 01 березня 2020 року.

Робляться спроби створити уряд національної єдності, до якого увійдуть і Біньямін Нетаньяху, лідер партії Лікуд, і Бені Ганц, глава блоку «Кахоль-Лаван».

Під час виборів глави парламенту у Бені Ганц не було конкурентів. Він був єдиним, хто подав свою кандидатуру на пост спікера. Депутат Ахмед Тібі робив спробу висунути себе на пост по телефону, але зробив це занадто пізно. Фракція «Еш Атід» оголосила, що не братиме участі в голосуванні. Депутат Меїр Коен, який представляє цю фракцію, був кандидатом від «Кахоль-Лаван» до того моменту, поки Бені Ґанц не розв'язав сам балотуватися на цю посаду. 26 березня новим спікером був обраний Бені Ґанц (74 проти 17).