Ковердинський Петро
Ковердинський Петро (24 серпня 1900, Немиринці — †1966, Оломоуц) - військовий і громадський діяч, підприємець; хорунжий гарматної бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
| Ковердинський Петро | |
|---|---|
 Хорунжий | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
24 серпня 1900 Немиринці |
| Смерть |
1966 Оломоуц |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1919–1920 |
| Приналежність |
 УНР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР |
| Війни / битви | Радянсько-українська війна |
Біографія
Закінчив Вінницьку чоловічу гімназію (22 серпня 1909—травень 1919).
Вступив до лав Армії УНР (серпень 1919). 24 грудня 1919 інтернований поляками в табір Ланцута. З 8 березня 1920-го і до кінця року - у складі гарматної бригади 6-ї дивізії Армії УНР. Інтернований разом з частиною до табору Щипйорна. Перебував тут до 19 травня 1922 року. Дійсний слухач лісового відділу агрономічно-лісового факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (1922-1927).
Автор “Спогаду” - про переїзд на територію польської держави, пограбування поляками інтернованих, табір Ланцут з його жахами.
“Вдруге до польських таборів ніхто їхати не хотів (...) Всі відчували, що залишили рідну землю, де були панами, й прийшли на ласку сусіда, недавнього ворога”.
Вже в Підволочиську поляки, крім зброї, забирали цукор, одяг та ін., а в Тернополі почався відвертий грабунок.
“З вигуками — psia krew, bolszewicy — ляхи вдерались до вагонів й не звертали увагу на те, чи дужий, чи хорий, здерали кожухи, чоботи, теплий одяг, а залишали дрантя. Тих, що оперались, били прикладами рушниць, штовхали ногами... З ненавистю та злобою стикали п’ястки та похвалялись віддячити ляхам при першій нагоді по нашому”.
Автор прийшов до висновку , що табір Ланцут — Голгота для українських вояків, які опинилися в Польщі.
Захистивши дипломну роботу з “успіхом дуже добрим”, здобув фах інженера-лісівника (11 квітня 1927).
У вересні 1933 мешкав у Хусті, вул. Фанковича, 6. Його прізвище є в списку абсольвентів (випускників) УГА, які працювали в культурно-просвітньому, економічному і громадсько-політичному житті на землях Карпатської України та Пряшівщини.
Література
- Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942. - Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — С. 333.
- Українська господарська академія в Ч.С.Р., Подєбради, 1922 - 1935, і Український технічно-господарський інститут, Подєбради — Реґенсбурґ — Мюнхен, 1932 - 1972 / Голов. ред. О. Козловський. — Нью-Йорк: видання абсольвентів Української господарської академії і Українського технічно-господарського інституту, 1972.
- ЦДАВО України. - Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 1228. - Арк. 5 зв., 17 — 18.