Кожахметова Магіра Даулетбековна

Кожахметова Магіра Даулетбековна — журналістка, член Спілки письменників Казахстану, лауреатка мистецької премії «Алаш»; головна редакторка дитячого республіканського журналу «Балбұлақ» і республіканської газети «Дертка Дауа»; авторка книг «Күннің алтин синиғи», «Чемпіонат-әуен», «Жили ширай», «Адам қупія», «Жантәсілім», «Жападан-жалғиз», п'єс, безлічі газетних публікацій.[1]

Кожахметова Магіра Даулетбековна
Народилася 5 лютого 1946(1946-02-05) (75 років)
Кошкарбай, Зерендинський район, Акмолинська область, Казахська РСР, СРСР
Діяльність журналістка
Alma mater Казахський державний університет

Біографія

Магіра Даулетбековна Кожахметова Народилася 5 лютого 1946 року в селі Кошкарбай Зерендинського району Кокчетавської області.

Дитячі роки

Любов до книг проявилася у Магіри ще в ранньому дитинстві. В їх багатодітній, дружній родині культивувалися знання, великим книголюбом був батько, який всіх своїх дітей залучав до читання. Не дивно, що майже всі вони так чи інакше пов'язали свої життя з журналістикою.

Писати дівчинка почала в шкільному віці, довіряючи паперові свої думки, почуття і фантазії.[1]

Юність

Після школи юна провінціалка, уродженка маленького села Кошкарбай, приїхала з батьком в місто Кокшетау — продовжувати навчання. Її вибір припав на бібліотечний технікум, вступити в який було не так вже й просто — 23 людини на 1 місце! Абітурієнти приїжджали з різних міст, в тому числі таких великих, як Омськ, Свердловськ, Челябінськ і конкурувати з ними було дуже складно: маленька, сором'язлива і боязка, на тлі інших абітурієнток вона здавалася непевною і переляканою. Але зуміла пересилити страх, показавши несподівано великі знання. Допомогло те, що у багатодітній родині Магіри завжди панував культ книги. Батько Даулетбек Кожахметов — сільський учитель математики, був натурою творчою — збирав легенди і перекази про народних героїв, писав вірші, і з раннього віку залучав до читання своїх дітей. Дівчинка із захватом зачитувалася творами різних письменників, тому багаж знань у неї був пристойним. До того ж, свою роль зіграло величезне бажання вчитися. Її прийняли. Так був зроблений перший крок назустріч покликанню — журналістиці. Пізніше Магіра Даулетбековна поступила у КазГУ ім. Кірова на факультет журналістики, закінчивши який, впритул зайнялась улюбленою справою.[1]

У 1969 році закінчила факультет журналістики Казахського державного університету ім. Кірова.

Дорослі роки

Багато років вона пропрацювала в дуже популярній тоді республіканській газеті «Леніншіл Жас», в журналах «Қазақстан әйелдері», «Денсаулиқ» та інших виданнях. Героями її публікацій були знамениті, неординарні люди, імена яких гриміли не тільки на весь Радянський Союз, а й були відомі за кордоном. На все життя зберегла письменниця теплі спогади про своє знайомство з балериною Майєю Плісецької. Артистка не любила давати інтерв'ю, насторожено ставилася до журналістів, але відкрита, щира, безпосередня Магира Кожахметова вселила їй довіру. Стаття вийшла чудовою і викликала величезний резонанс серед читачів.

Професія журналіста надала Магірі Кожахметовій рідкісну можливість поговорити з такими особистостями, як Юлія Борисова, кумир мільйонів Володимир Висоцький та інші. Зустрічі з Аміною Маметовою — тіткою легендарної Маншук Маметової, яка виховувала дівчинку з раннього віку, дозволили написати ряд творів про безстрашну героїню Великої Вітчизняної війни.[1]

Видавництва у яких працювала журналістка
  • З 1969 по 1981 роки — працювала в республіканській газеті «Леніншіл Жас» (нині «Жас Алаш»).
  • З 1981 по 1992 роки — працювала в республіканському журналі «Қазақстан әйелдері».
  • З 1992 по 1994 роки — працювала в республіканському журналі «Денсаулик».
  • З 1996 по 2002 роки — працювала в республіканському журналі «Ақ желкі».
  • З 2002 року — головна редакторка республіканського дитячого журналу «Балбұлақ».
  • З 2005 року — головна редакторка популярної медичної, пізнавальної газети «Дертка Дауа».

Літературна діяльність

За декілька десятиліть творчого життя М . Кожахметова написала десятки книг — романи, розповіді, в яких яскраво, образно відображено життя казахського народу, звичаї і традиції. У своїх творах Магіра Даулетбековна, розкривається як різностороння особистість, творчість якої не знає кордонів. У своїх творах вона говорить про природу людини, людської особистості, про такі поняття, як душа, характер. Неможливо залишатися байдужим, читаючи її повісті, присвячені пам'яті жертв голодомору, безвісти зниклих і вбитих в період репресій людей, про жителів маленького села, що за короткий період пережили стільки печалей і розчарувань, яких вистачило б на багато десятиліть.

Заслуги члена Спілки письменників Казахстану Магіри Кожахметової на літературній ниві не залишилися непоміченими. Вийшов у світ диск «Орамди ойдиң жемісі», до якого увійшли її книги, а також статті з періодичних видань та фотографії з сімейного альбому. Творчості письменниці присвячений електронний диск серії «Тұлға».[1]

Книги
  • «Күннің алтин синиғи»,
  • «Чемпіонат-әуен»,
  • «Жили ширай»,
  • «Адам қупія»,
  • «Жантәсілім», «Жападан-жалғиз».

Примітки
  1. Мастер слова Магира Кожахметова. Акмолинская область. Новости. Информационный портал газеты "Акмолинская правда" (ru-RU). 29 червня 2018. Процитовано 4 квітня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.