Козолець Симончича

Козолець Симончича (словен. Simončičev kozolec, Simončičev toplar) — козолець, розташований на південно-східному кордоні Бистриці в общині Шентруперт (Нижня Крайна).[1] Відомий як найбільша та найгарніша споруда даного типу в Словенії.[2][3] Споруджений у 1936 столяром із сусіднього поселення Словенська Вас Янезом Грегорчичем на замовлення фермера Йоже Симончича.[4] Козолець був спроектований як подвійний (toplar) із дерев'яними стовпами, трьома парами вікон та похилим дахом. Щипець будівлі, повернутий до шляху між селами Мирна та Мокроног, був щедро декорований здебільшого на рослинну тематику.[5] Козолець Симончича знаходиться на території ферми №11 (Бистриця). З 2001 споруда охороняється на правах культурного пам'ятника державного значення.[1] Козолець Симончича — єдиний серед будівель даного типу, який має цей статус.[2] Як найбільш знаний серед більш ніж 500 козольців у долині Мирна, включений до музею Країна козольців.[3] Під дахом козольця періодично проводяться виставки візуального мистецтва та інші заходи,[4] тим не менш він досі використовується за прямим призначенням — для просушування сіна — а також для зберігання сільськогосподарського обладнання.[5]

Козолець Симончича
Вигляд зсередини

Примітки

  1. Bistrica pri Mokronogu - Simončičev toplar. Register nepremične kulturne dediščine [Registry of Immovable Cultural Heritage] (словенська). Процитовано 11 червня 2013.
  2. Rajšek, Bojan (24 червня 2012). Kozolci ne bodo več propadali. Delo.si (словенська).
  3. Lindič-Dragaš, Zdenka (4 липня 2012). V muzeju kozolcev bo mogoče prespati prihodnje leto. Delo.si (словенська).
  4. Lamovšek, Alenka. ToplART galerija – dober primer uporabe kozolca. Rast - revija za kulturo, umetnost in družbena vprašanja (словенська). Процитовано 11 червня 2013.
  5. Lukić, Dijana. «Simončičev kozolec» (Slovenian). DEDI - enciklopedija naravne in kulturne dediščine na Slovenskem. http://www.dedi.si/dediscina/404-simoncicev-kozolec. Процитовано 11 червня 2013.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.