Колон (література)

Колон (грецьк. kolon — частина тіла, речення, елемент періоду) — ритміко-інтонаційна одиниця людського мовлення, власне, мовленнєвий такт, виокремлений паузами та об'єднаний логічним наголосом. Колон в артикуляційному аспекті наближений до поняття "дихальної групи", у смисловому — до синтагми; набуває особливого значення в ораторському мистецтві.

Версифікації

В античній версифікації колон тлумачився як група стоп із одним ритмічним наголосом, де розрізнялися короткі колони (коми, відтинки тощо) та довгі. В українській версифікації колон — це піввірш із різною ритмічною структурою обабіч цезури: "Крові б, крові / і сили відерцем..." (О.Влизько). Тут маємо у першому піввірші хорей, у другому — амфібрахій.

Джерела

  • Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К.: ВЦ "академія", 2007. - С.354

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.