Комп'ютер загального призначення

Комп'ютер загального призначення — комп'ютер, здатний вирішити будь-яке завдання, яка може бути виражена у вигляді програми і виконана в рамках розумних обмежень, що накладаються ємністю системи зберігання комп'ютера, допустимим розміром програми, швидкістю її виконання і надійністю обладнання.

На відміну від спеціалізованих обчислювальних пристроїв комп'ютер загального призначення здатний виконувати безліч часто не пов'язаних між собою функцій. Так суперкомп'ютери загального призначення здатні виконувати програми, розроблені для різноманітних і віддалених один від одного напрямків наукових досліджень, таких як лінгвістика і астрономія, Науки про Землю і проектування техніки. Знайомий всім персональний комп'ютер теж є прикладом комп'ютера загального призначення, сьогодні він використовується не тільки як обчислювальний пристрій, але і як інтелектуальний офісний інструмент, цифрова аудіо-відео-студія або центр розваг. Навіть спеціалізовані пристрої (наприклад, ігрові приставки, відеопрогравачі, музичні центри) часто виконують на тій же основі, що і універсальні комп'ютери, оскільки написання програми для стандартного процесора обходиться дешевше розробки спеціалізованого мікрочипу. При цьому потенційна функціональність буває недоступна користувачеві через відсутність інтерфейсів, або навмисно обмежена виробником через пропрієтарних ПО, DRM і т. П. (Аж до юридичного переслідування отримали до неї доступ^[Що?]).

Більш вузько визначення «комп'ютер загального призначення» може бути формалізована у вимозі, щоб конкретний комп'ютер був здатний наслідувати поведінку універсальної машини Тюрінга.

Практично не існує відмінностей між технічними характеристиками комплектуючих і готових вузлів, з яких складають різні класи комп'ютерів. Основні розбіжності між класами визначаються кількістю, компонуванням і якістю комплектуючих, типом корпуса й екрана, розмірами, енергоспоживанням.[1]