Конча Пікер

Народилася в 1908 році у Валенсії. Була єдиною дитиною в сім'ї Паскуаля Пікера і Рамони Лопес. У 1917 році, коли їй було всього 8 років, була вперше виступила в театрі Согеро (Soguero).

У 1921 році, у віці п'ятнадцяти років, Кончіта Пікер вирушила на гастролі до Америки. Прем'єра відбулася в Нью-Йорку, на яку завітав бізнесмен Джон Корт і був вражений витонченістю та красою Кончіти. Далі вона була запрошена у склад трупи Нью-Йоркського театру[3]. Працювала з Едді Кентором, Елом Джолсоном та Фредом й Адель Астерами. Співала англійською, іспанською або тагальською мовами. У 1923 році знялася в одному із перших звукових фільмів іспанською мовою[4].

В Америці Кончіта носила штани, шарфи і білі шапочки, і саме тому американці завжди називали її «квітковим хлопчиком». У 1927 році дівчина повернулася до Іспанії, переконана в тому, що якщо в Америці вона була великою зіркою, то в Іспанії може стати абсолютною зіркою, яка ознаменує нову еру.

У Мадриді 6 липня 1927 року відбулася прем'єра, успіх був приголомшливий і перевершив всі очікування.

29 січня 1931 року о шостій годині вечора в компанії <i>Puchol-Ozores</i> пройшов дебютний концерт Кончіти Пікер.

У цей же час в Барселоні вона зустрілася з тореадором Антоніо Маркесом, до якого переїхала жити, хоча чоловік був одружений з кубинкою й мав дочку.

Незабаром Конча створює власні шоу і подорожує всією Іспанією. Найвідоміша пісня — «Зелені очі». В цей же час починає зніматися в кіно. Величезний успіх їй принесла роль у серіалі «Чудовий Мадрид».

Справжнім першовідкривачем Кончіти був іспанський поет Рафаель де Леон, який моделював її стиль і зробив її королевою мелодії. У 1944 році знамените тріо композиторів <i>Кінтеро, Леон і Кірога</i> монтує для Пікер нове шоу, яке знову мало величезний успіх.

22 лютого 1948 року, після проведених гастролей в Америці, Кончіта знову з'являється в театрі Сервантеса у Севільї, виходить на сцену із шоу «Пісні і танці Іспанії». У 1956 році настав пік її творчості, її визнали королевою іспанської музики.

На 58-му році життя співачка втрачає голос і йде зі сцени. У грудні 1990 року вона померла уві сні, одягнена в костюм своєї героїні, в якому не раз виконувала свої знамениті пісні.

На фестивалі Валенсійскої спільноти «Фальяс» 2008 року дерев'яна фігура для спалення (нінот), що зображає Кончіту Пікер, стала єдиною, врятованою від полум'я[5]. За правилами свята, нінот, який найбільше сподобався публіці і набрав найбільше голосів, не потрапляє у багаття і відправляється до Музею Фальєро.

• «El negro que tenía el alma blanca» (1926)
• «Негр зі світлою душею» (1927) — режисера Беніто Перохо
• «La Bodega» (1929)
• «Yo canto para ti» (1934)
• «Долорес» (1939) — режисера Флоріана Рея
• «Filigrana» (1948)
• «Me casé con una estrella» (1951)
• «Canciones de nuestra vida» (1957)
• «Витончена робота» — режисера Луїса Маркіна

• «Ojos verdes»
• «Tu ropita con la mía»
• «Novio»
• «La niña de la estación»
• «La Parrala»
• «La otra»
• «Almoneda»
• «Picadita de viruela».

• «Світова енциклопедія біографій», том 9, «Світ книги», Москва, 2002 рік.

• Concha Piquer
• Біографія і фільмографія
• Конча Пікер на сайті Discogs (англ.)