Коні-Айленд (Бруклін)
Коні-Айленд (англ. Coney Island) — півострівне сусідство і розважальна зона на південному заході нью-йоркського боро Бруклін.
Коні-Айленд Coney Island |
|
---|---|
— Сусідство в Брукліні — | |
|
|
Прізвисько: "Граймайданчик Світу" | |
Заселено | 17-те сторіччя |
Засновник | Даньські поселенці |
Площа | |
- Повна | 1,790 км² |
Населення (2010) | |
- Усього | 24 711 |
- Густота | 13 805/км² |
ZIP-код | 11224 |
Телефонний код(и) | 718, 347, 929 і917 |
Місцеположення в Нью-Йорку Примітка: червона зона це Сіґейт. |
|
Раніше ця територія була островом. Місцеві індіанці його називали «Нарріох» (місце без тіні). Голландці, які його колонізували, дали сучасну назву через велику кількість кроликів, що були на цій території (konijnen — в перекладі з голландського означає «кролячий острів»).[1]
У 1867 році перші у світі хот-доги почав продавати на Коні-Айленді німецький іммігрант на ім'я Карл Фельтман. Ця страва набула популярності через те, що її було зручно їсти на пляжі. У 1916 році Натан Хандверкер, який працював у Фельтманаа, став продавати хот-доги поряд з ним.[2]. З 1974 року компанія «Нейтан» щороку 4 липня, на День незалежності США, проводить змагання з поїдання хот-догів.[3]
У 1884 році на Коні-Айленд почав працювати перший атракціон — прототип сучасних «американських гірок» довжиною близько 200 м. У 1903 році на території, де було багато розважальних закладів, був збудований перший у світі Луна-парк.[4]. У 1927 році на його території було споруджений атракціон Cyclone, на якому поїзд зі швидкістю близько 100 км/ч за 110 секунд долає відстань в 800 метрів.[1]
Примітки
- Віта Попова (20 липня 2020). Все, що вам потрібно знати про Брукліні: історія, райони, цікаві місця. NewYork.ForumDaily. Процитовано 29 січня 2021.
- Джулія Гаммонд (13 липня 2019). Як виник легендарний хот-дог. BBC Travel. Процитовано 29 січня 2021.
- Юрій Дулерайн (4 липня 2008). Сполучені Штати Америки святкують День Незалежності. Радіо Свобода. Процитовано 24 січня 2021.
- Місце народження «американських гірок» переживає ренесанс. Голос Америки. 31 серпня 2012. Процитовано 29 січня 2021.