Кордун Василь Іванович

Кордун Василь Іванович — український кінооператор. Лауреат премії ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1969).

Народився 16 січня 1933 р. у м. Хабне Київської області в родині службовця. Закінчив економічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1959) та операторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1971).

З 1960 р. — оператор «Київнаукфільму».

Зняв стрічки: «Зерновий комбайн» (1965), «Весна в Києві» (1966), «Машини вчаться керувати» (1967), «Орієнтувальний рефлекс» та «Орієнтувальний рефлекс на рівні нейрону» (1969, Премія імені М. В. Ломоносова АН СРСР), «Промисловість СРСР» (1969), «Біоструми наказують» (1970. Бронзова медаль ВДНГ СРСР, Москва, 1971), «Підготовка національних кадрів», «Твір на вільну тему» (1971), «Промінь, зв'язаний у вузол» (1972), «Готовий до праці й оборони» (1974), «Плазмена плавка» (1974, Приз Міністерства важкої промисловості ЧССР Міжнародного кінофестивалю технічних фільмів, Пардубіце, ЧССР, 1974), «Ниточка і кошеня» (1974, мультфільм), «Оленятко — білі ріжки» (1974, мультфільм), «Хочу бути» (1975), «Виходжу на сонце» (1975), «Жива земля» (1980, Спеціальний приз Всесоюзного конкурсу документальних і науково-популярних фільмів про охорону природи та раціональне використання її ресурсів, Воронеж, 1981), «Дорогою істини» (1980, у співавт.), «Хліб нашого завтра» (1981), «Про бегемота на ім'я Ну-й-нехай» (1986, мультфільм), «Велика подорож» (1987, мультфільм), «Великі імена Росії. Захист Мечникова» (1988, реж. Ед. Головня) та ін.

Режисер і оператор стрічок «Фільм 1. Джерела Вітчизни» та «Фільм 4. Дике поле» в документальному циклі «Невідома Україна. Золоте стремено» (1993).

Художній керівник операторського відділення кінофакультету Театрального університету ім. Карпенка-Карого[1].

Член Національної спілки кінематографістів України.