Кореневі сервери DNS

Кореневі сервери DNS — DNS-сервери, що забезпечують роботу кореневої зони DNS в мережі Інтернет. Кореневі DNS-сервери відповідають на запити інших DNS-серверів в ході трансляції доменних імен в IP-адреси і дозволяють отримати список DNS-серверів для будь-якого домену верхнього рівня (TLD): RU, COM, NET, MUSEUM і ін.

Дзеркало сервера «K» в Amsterdam Internet Exchange

Існує тринадцять кореневих серверів DNS, їх доменні імена мають вигляд letter.root-servers.net, де letter - літери від A до M [1]. Кожен кореневий сервер DNS (за винятком B. root) складається з безлічі хостів-реплік, розміщених в різних локаціях мережі Інтернет і мають одну IP-адресу. Маршрутизація запитів до реплік кореневих DNS-серверів здійснюється із застосуванням технології anycast. Таким чином досягається швидкий час відгуку і стабільна робота системи.

Кореневі DNS-сервери керуються дванадцятьма різними організаціями, які діють на підставі угод з корпорацією ICANN. В їх число входять університети, організації Міністерства Оборони США, некомерційні асоціації. Оператори кореневих DNS-серверів фінансово і юридично незалежні від ICANN і утворюють неформальну групу, метою якої є координація спільних дій та обмін операційною інформацією та досвідом.

Члени групи є також членами Консультаційної ради ICANN з управління кореневими серверами (Server System Root Advisory Committee, RSSAC), в завдання якого входить вироблення рекомендацій по управлінню кореневими серверами DNS та внесення різних змін в систему. Прийнято вважати, що подібна незалежність і різнорідність операторів кореневих DNS-серверів є основою технічної та політичної стабільності системи в цілому, виключаючи узурпацію керування якою-небудь із сторін[2].

Офіційна інформація про діючі кореневі DNS сервери публікується на сайті Асоціації операторів Кореневих DNS-серверів http://root-servers.org.

В Україні розміщено 9 реплік кореневих серверів DNS[3]:

• 2 F.root (Київ);
• D.root(Київ);
• L.root (Київ, Одеса, Харків);
  
• I.root (Київ);
• J.root (Київ);
• E.root (Київ).

Географічне розподіл кореневих DNS-серверів (2006)

Функціонування кореневих DNS-серверів критично для функціонування мережі Інтернет в цілому, оскільки вони забезпечують перший крок у трансляції доменних імен в IP-адреси.

Спростування поширених помилок[4]:

• За винятком незначної частки DNS-запитів, інтернет-трафік не проходить через кореневі сервери;
• Не кожен DNS-запит обробляється кореневим сервером;
• Кореневі сервери обслуговуються не добровольцями в якості хобі, а професіоналами, і добре фінансуються;
• Жодна організація (комерційна або урядова) не контролює всю систему.

За різними оцінками, лише від 18 до 32 % запитів доменних імен призводить до звернення безпосередньо до одного з кореневих серверів, інші запити використовують кешування DNS-записи про TLD NS.