Корнелія ван Зантен
Вейнтьє Корнелія ван Зантен (нід. Wijntje Cornelia van Zanten; 2 серпня 1855, Дордрехт — 10 січня 1946, Гаага) — нідерландська співачка (контральто, потім колоратурне сопрано) і вокальний педагог.
Корнелія ван Зантен | |
---|---|
Народилася |
2 серпня 1855[1][2][…] Дордрехт, Дордрехт, Південна Голландія, Нідерланди[2][3][…] |
Померла |
11 січня 1946 (90 років), 1946[4] або 10 січня 1946[3] (90 років) Гаага, Нідерланди |
Країна | Нідерланди |
Діяльність | оперна співачка, музична педагогиня, нехудожня письменниця, співачка, сопрано, мецо-сопрано |
Alma mater | Кельнська вища школа музики[2] |
Вчителі | Willem Nicolaïd[2], Франческо Ламперті[2], Gustav Jensend[2] і Henri Geuld[2] |
Навчалася у консерваторії в Кельні у К. Шнайдера, удосконалювалася у Мілані у Ф. Ламперті. Дебютувала у Турині в опері «Фаворитка» Гаетано Доніцетті, співала у театрах Німеччини. У складі трупи Національної оперної компанії гастролювала у США (1886–1887) та Росії («Кільце Нібелунгів» Ріхарда Вагнера, 1889).
Одна з видатних співачок свого часу, ван Зантен здобула популярність і як вокальний педагог. Викладала у консерваторіях Амстердама (1895—1903), Берліна (1903—14; організувала там свою школу), Гааги (з 1914 року). Серед учнів ван Зантен — Я. Урлюс, Т. Кунен та інші. Автор багатьох робіт з техніки вокального мистецтва, а також кілька пісень.
Твори:
- Hoogere techniek van den zang, Amst., 1899;
- Leitfaden zum Kunstgesang, Lpz., 1903;
- Bel Canto des Wortes, В., 1911, 1918;
- Het stemmen der stem, 's-Gravenhage, 1918;
- Het stemwonder in den mensch, 's-Gravenhage, 1925;
- Das wohltemperierte Wort als Grundlage für Kunst und Frieden, Lpz., 1930.
Примітки
- Біографічний Портал Нідерландів — 2009.
- Onze Musici — Rotterdam: Nijgh & Van Ditmar, 1911. — вип. 2. — С. 276. — 300 с.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Catalog of the German National Library
Література
- Hofstra J. W., С. van Zanten, у збірці: "Mens en melodie", Jaarg. I, Utrecht, 1946.
- Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.