Космодем'янська Зоя Анатоліївна

Зо́я Анато́ліївна Космодем'я́нська (*13 вересня 1923, село Осино-Гай, тепер Гавриловського району Тамбовської області — †29 листопада 1941, село Петрищево Наро-Фомінського району Московської області) — радянська комсомолка-диверсантка початкової фази Німецько-радянської війни. Під час війни — перша жінка, що отримала звання Герой Радянського Союзу[1]. У радянській пропаганді увійшла в історію як уособлення патріотизму та самопожертви[2].

Зоя Анатоліївна Космодем'янська
рос. Зо́я Анато́льевна Космодемья́нская
Ім'я при народженні рос. Зоя Анатольевна Космодемьянская
Народилася 13 вересня 1923(1923-09-13)
с. Осино-Гай, Гаврилівський район, сучасна Тамбовська область
Померла 29 листопада 1941(1941-11-29) (18 років)
с. Петрищево (нині Рузський район), Московська область, РРФСР
·повішення
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  СРСР
Національність росіянка
Діяльність диверсії
Відома завдяки диверсант
Учасник німецько-радянська війна
Роки активності з 1941
Військове звання Червоноармієць
Мати Ljubov' Timofeevna Kosmodem'janskajad
Брати, сестри Aleksandr Kosmodemyanskyd
Нагороди

За офіційною радянською версією, червоноармієць[3] диверсійно-розвідувальної групи штабу Західного фронту. Як рядовий виконавець тактики «спаленої землі» була в листопаді 1941 закинута в тил ворога на територію Московської області, окупованої німецькими військами. При спробі підпалити сільські хати була спіймана селянами і віддана окупаційній німецькій владі[4], страчена через повішення. У 1942 році посмертно присвоєне звання Герой Радянського Союзу.

Біографія

Член ВЛКСМ з 1938 року. В жовтні 1941 року добровільно пішла в диверсійно-розвідувальний загін. Під час виконання бойового завдання була схоплена, катована і повішена.

Відповідно до історичних розвідок часу радянської «Перебудови» та «Гласності», Зоя була типовою радянською комсомолкою — молодою людиною, вихованою на радянських комуністичних закликах та без усякого життєвого досвіду[джерело?].

На початку війни Зою разом з іншими комсомольцями в складі спецзагонів готували для диверсійних акцій на окупованих німцями територіях — відповідно до сталінської тактики «спаленої землі». Під час Битви за Москву диверсійним загонам було поставлено завдання спалити всі будівлі в радіусі 200 км від Москви, щоб німецьким військам не було де зігрітися й переночувати. Відомий радянський диверсант Ілля Старинов пізніше назвав ці накази злочинними з моральної точки зору, безглуздими та навіть шкідливими з військової[5][6].

Космодем'янська встигла виконати тільки частину бойового наказу, організувавши підпал трьох будинків. Під час другої спроби підпалу житель села С. А. Свиридов підняв тривогу, і Космодем'янська була заарештована. Її катували і стратили через повішення[4].

Підозра на психічне захворювання

У 2016 році публіцист Андрій Більжо (лікар-психіатр за освітою) заявив, що особисто бачив у лікарні імені Кащенка історію хвороби Космодем'янської (за його словами, вона зникла під час перебудови)[7][8]. Її поведінку під час її страти — мовчання та важке пересування ніг, Більжо пояснює як прояв «кататонічного ступору з мутизмом»[9].

Вулиці

Основна стаття: Вулиця Зої Космодем'янської

Пам'ять

Могила Космодем'янської знаходиться на Новодівочому цвинтарі в Москві. На Мінському шосе поблизу села Петрищево Космодем'янській встановлено пам'ятник.

Див. також

Примітки
  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза т. т. Гурьянову М. А., Космодемьянской З. А., Кузину И. Н., особо отличившимся в партизанской борьбы в тылу против немецких захватчиков» от 16 февраля 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 10 марта (№ 7 (166)). — С. 1.
  2. Артем Кречетніков (29 листопада 2016). "Русская Жанна д’Арк": как Зоя Космодемьянская стала героиней войны. BBC Русская служба. Процитовано 1 грудня 2016. (рос.)
  3. Ю. А Жук. Неизвестные страницы битвы за Москву. — М.: АСТ; Хранитель, 2008. — ISBN 978-5-17-039641-2, 978-5-9713-6651-5 — С. 577: «красноармеец З. А. Космодемьянская…»
  4. Правда о Зое Космодемьянской.
  5. Илья Старинов. Записки диверсанта // Альманах «Вымпел», М., 1997, № 3, с. 240.
  6. Илья Старинов. Мины замедленного действия: размышления партизана-диверсанта // Альманах «Вымпел», 1999, № 1, с. 135.
  7. Андрей Сидорчик. Диагноз доктора Бильжо. Чем болела Зоя Космодемьянская?. www.aif.ru. Процитовано 9 березня 2018.
  8. Бильжо заявил, что в его статье не говорится ничего плохого о трагедии Космодемьянской. Он лишь хотел показать, что в войне участвовали и взрослые, и девочки, и душевнобольные. (рос.). www.vz.ru. 19.12.2016. Процитовано 31 грудня 2016.
  9. Диагноз недели с доктором Бильжо

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.