Косовський міф

Косовський міф (серб. косовски мит) або ж косовський культ (косовски култ) є одним із ключових сербських державотворчих міфів, які лежать в основі сербської національної ідентичності.[1]

Поява косовського міфу пов'язана з сербською епічною народною піснею, Косовским циклом і покосовським циклом. Косовський міф протягом віків надихав численних митців[2], поетів і мислителів.

Косово в сербській державності, історії і міфології вважається святим місцем, джерелом національного духу і гарантом національного значення[джерело?].

Зміст

Відповідно до косовського міфу, Серби у Битві на Косовому полі 1389 року на чолі з Лазарем Хребеляновичем свідомо жертвували своїм земним царством[3] щоб здобути Царство Небесне, котре є основою православного християнства. Соціолог релігії Мірко Джорджевич косовський міф аналізує таким чином:

Князь Лазар програв битву, але віками міцно пропагується його одностайний образ: він програв не через те, що не знав як провадити політику чи тому що був військово слабкий, але тому що вибрав Царство небесне.[4]

Окрім того, деякі критики міфу наголошують, що романтична сербська версія Битви на Косовому полі наголошує лише на героїзмі і мучеництві князя Лазара, стираючи з історичної пам'яті той факт, що проти турецького війська на Косовому полі спільно з сербським билися і албанський та боснійські володарі.[5]

Політичне використання

Косовський міф відіграє важливу роль в сербській політиці від 19 століттяі надалі. Наприкінці 1860-их косовський культ стає центральною темою сербського націоналізму і засобом виправдання сербських претензії до Косова.[6] У Балканських війнах 1912 року, сербські війська захопили Косово і частини Метохії, що сербська політика пояснювала як визволення Косова і помсту Османській імперії за сербську військову поразку з 1389року.[7]

В кінці 1980-тих років, у Сербії сталося відродження косовського міфу, що Сербська православна церква активно заохочувала.[8] 1988 року мощі сербського середньовічного князя Лазара Хребеляновича, який повів сербів у бій проти османського війська на Косовому 1389 року, з великим розголосом носили по всій Сербії та Боснії і Герцеговині.[8] Святий князь Лазар вважається символом сербського мучеництва і автором слів за «Небесну Сербію», закріплених за праведними сербами, які жили та померли за хрест і батьківщину.[8] З нагоди відзначення 600-ї річниці битви на Косовому полі, Слободан Милошевич у промові на Газиместані скористався символічною силою косовського міфу задля згуртування мас навколо своєї політики.[9]

Косовський міф і надалі відіграє важливу роль в сербській політиці і сербсько-албанському конфлікті за територію Косова і Метохії.[10] Так, наприклад, рік, коли відбулась Битва на Косовому полі, взято за назву сербського націоналістичного руху „1389“.

Албанський погляд на Косово

Албанці сприймають Косово як символ «древньої албанської землі», який безпосередньо пов'язує античну іллірійську і сучасну албанську етнічну спільноту на цих територіях, вважають його символом діаспорного націоналізму у вигляді вимоги земель Косова і Метохії, які у XX ст. для тамтешніх албанців стали символом окупованої етнічної території. Для цього з кінця Другої світової війни з боку КПЮ Йосипа Броза систематично працювали над знищенням сербських міфів про Косово і бажання жити в цій області та заохочуванням албанських претензій[джерело?].

Примітки
  1. Косовски мит и српски национални идентитет, Приступљено 9. 4. 2013.
  2. Лазар Трифуновић, Ликовни израз Косовског предања, Књижевне новине, бр. 385, 27. фебруар, Београд, 1971
  3. Слово «царство» тут використовувалося символічно, адже Сербія тоді була Моравська Сербія.
  4. Mirko Đorđević, analitičar Srpske pravoslavne crkve, Приступљено 9. 4. 2013.
  5. Мирослава Малешевић, Насиље идентитета[недоступне посилання з квітня 2019], Приступљено 9. 4. 2013.
  6. Otpor okupaciji i modernizaciji, Приступљено 9. 4. 2013.
  7. Ljubinka Trgovčević, The Kosovo Myth in the First World War “To get revenge for Kosovo” implied to restore the state, free the territories where it once existed, i.e. first Kosovo polje and drive away “non-believers”, i.e. Turks. The example from the Balkan Wars is the slogan “For Kosovo Kumanovo” (victory over Turks in 1912, when Kosovo and Macedonia were annexed to Serbia).
  8. Jovan Byford, Sećanje na vladiku Nikolaja Velimirovića u savremenoj srpskoj pravoslavnoj kulturi Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine., Приступљено 9. 4. 2013.
  9. Naši mitovi i nacionalni elitizam[недоступне посилання з квітня 2019], Приступљено 9. 4. 2013.
  10. Зашто је косовски мит толико присутан у савременој Србији, Приступљено 9. 4. 2013.

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.