Кратер Хіавата

Ще до відкриття кратера, інуїти знайшли в цьому регіоні залізні метеорити. 1963 року Вагн Ф. Бухвальд знайшов 20-тонний метеорит Агпалілік (фрагмент метеорита Кейп-Йорка) на нунатаку біля Морецького льодовика, що розташований на півострові Агпалілік в районі Туле у північно-західній частині Гренландії.

Цій частині планети не приділяли особливої уваги до 2015 року, коли дослідники почали польоти над територією з чутливими скануючими інструментами, такими як лазери та радари. Ця операція NASA отримала назву «IceBridge»[2]. Зібрані дані було опубліковано і група данських гляціологів відзначила, що в гірських породах, які залягають під кригою, добре помітно чашоподібну западину[3].

Щоб отримати вищу роздільну здатність сканування льодовика Хіавата, команда звернулася за підтримкою до інституту Альфреда Вегенера в Німеччині, який виконав польоти з чутливішим геодезичним обладнанням у травні 2016 року. Отримані дані з більшою роздільною здатністю дозволили уточнити обриси кратера: стало помітно кільцевий вал, який піднімається над дном западини на 1 050 feet (320 m), та центральну гірку висотою 164–230 feet (50–70 m). У липні 2016 року було надіслано наземну команду, щоб відобразити на поверхні навколишні споруди^{[джерело?]} й зібрати зразки відкладів, які вимивало з-під льодовика. У відкладах було виявлено зерна шокового кварцу[3].

Про відкриття команда дослідників повідомила в листопаді 2018 року[4][5]. Втім, незалежні дослідники вважають, що зібраної інформації недостатньо аби ідентифікувати кратер як метеоритний. Якщо ж метеоритне походження кратера буде доведено, він потрапить до 25 найбільших астроблем[3].

• Перелік астроблем