Крекінг-установки у Тіба (Mitsui/Idemitsu)

Продукований у виробничому процесі етилен споживали розташовані в Тіба численні виробництва, як то:

- спільне підприємство Mitsui та DuPont з випуску поліетилену низької щільності (дві лінії загальною потужністю 190 тисяч тонн);[4]

- належна власникам піролізних установок компанія Prime Polymer (65 % Mitsui, 35 % Idemitsu), яка могла випускати поліетилен високої щільності (146 тисяч тонн) та лінійний поліетилен низької щільності (210 тисяч тонн);[5]

- завод Mitsui Petrochemical з виробництва оксиду етилену та етиленгліколю (120 і 92 тисяч тонн відповідно);[6][7]

- завод Idemitsu з виробництва мономеру стирену (210 тисяч тонн);[8]

- запущена в 1989 році установка Idemitsu з випуску альфа-олефінів потужністю 58 тисяч тонн (в тому числі 15 тисяч тонн 1-октену та 9 тисяч тонн 1-бутену);[9][10]

- споруджена у другій половині 2000-х Idemitsu (50 %) Mitsui (25 %) і Sumitomo (25 %, також мала у Тіба свою піролізну установку, закриту у 2015 році) установка конверсії олефінів, яка могла споживати до 50 тисяч тонн етилену на рік.[11]

На початку 21 століття підсилення конкуренції у світовій нафтохімії (зокрема, завдяки стрімкому нарощуванню виробництва країнами Перської затоки) призвело до оптимізації потужностей майданчику. Зокрема, закрили завод оксиду етилену та етиленгліколю, зате у 2011-му відкрили споруджену Mitsui установку з випуску 30 тисяч тонн 1-гексену. Цей отриманий тримеризацією етилену альфа-олефін спрямовується як кополімер на розширену до 300 тисяч тонн лінію лінійного поліетилену низької щільності.[12] В той же час, у 2013-му зупинили виробництво поліетилену високої щільності.[13]

Споживання доволі важкої (як для нафтохімії) сировини призводило до виходу великої кількості пропілену, так, установка Mitsui могла продукувати до 331 тисячі тонн, а Idemitsu — 224 тисяч тонн на рік.[14][15] Згадана вище установка конверсії олефінів шляхом реакції етилену та н-бутену додавала ще 150 тисяч тонн пропілену.[11] Нарешті, на нафтопереробному заводі Idemitsu із газів установки каталітичного крекінгу отримували 67 (а з початку 2010-х — 86) тисяч тонн пропілену.[16]

Пропілен далі використовували:

- належні Prime Polymer п'ять ліній полімеризації загальною потужністю 618 тисяч тонн поліпропілену;

- два заводи Mitsui з виробництва фенолу та ацетону загальною потужністю по названим продуктам 440 та 204 тисячі тонн відповідно.[17]

Оптимізація виробництва у 2010-х не обійшла і пропіленовий напрям, що потягнуло закриття в 2013-му лінії поліпропілену потужністю 90 тисяч тонн, а наступного року— одного з заводів фенолу та ацетону потужністю 250/90 тисяч тонн.

Можливо також відзначити, що у другій половині 2010-х співвласники оголосили про наміри залучити до піролізу значні об'єми пропану, імпорт якого здійснюватиметься через термінал Idemitsu. Споживання ж більш легкої сировини традиційно тягне зменшення виходу важчих ненасичених вуглеводнів.

Отримана під час піролізу бутилен-бутадієнова фракція спрямовується на розташовану в Тіба установку фракціонування компанії JSR. Остання спеціалізується на випуску синтетичного каучуку і тому зацікавлена у вилученні діолефіну — бутадієну. В той же час, на майданчику Idemitsu/Mitsui знаходять застосування олефіни фракції С4. Так, ізобутен потрібен Idemitsu для продукування поліізобутену, а Mitsui вилучає 22 тисячі тонн 1-бутену (ще один комполімер з розряду альфа-олефінів). Нарешті, біля 100 тисяч тонн н-бутенів може споживати установка конверсії олефінів.

Фракція С5 в підсумку потрапляє на установку фракціонування тієї ж компанії JSR у Касімі.