Кріплення капітальних гірничих виробок

Кріплення капітальних гірничих виробок (рос. крепь капитальных горных выработок, англ. support of permanent workings, нім. Ausrichtungsbauesausbau m) – кріплення квершлаґів, штолень і стовбурів.

Кріплення капітальних гірничих виробок

Розрізняють К.к.г.в. рамне, суцільне і анкерне.

• Р а м н е та с у ц і л ь н е поділяють на кріплення з замкненим і незамкненим контуром,

• а н к е р н е – на кріплення з локальним закріпленням анкерів і по всій довжині свердловини.

В залежності від матеріалу К.к.г.в. вирізняють металеве, дерев’яне, полімерне, бетонне, залізобетонне, змішане кріплення. За конструктивними ознаками розрізняють монолітне та збірне К.к.г.в. За характером поведінки в робочому режимі – на податливе і жорстке.

Для кріплення горизонтальних і похилих капітальних виробок застосовують рамне кріплення (металеве, збірне, залізобетонне, змішане), суцільне, монолітне і збірне бетонне і залізобетонне кріплення, в т.ч. набризк-бетонне кріплення.

Для кріплення стовбурів з невеликим строком служби (10-15 років) застосовують дерев’яне кріплення. Найбільш розповсюдженим видом кріплення стовбурів є монолітне кріплення бетонне (95-91% стовбурів шахт). Залізобетонне кріплення вертикальних виробок у вигляді залізобетонних тюбінгів застосовують на слабких, нестійких породах, а також на ділянках водоносних горизонтів. Залізобетонні збірні конструкції застосовують при будівництві стовбурів у особливо важких умо-вах. Змішане кріплення застосовується при будівництві глибоких стовбурів у складних і особливо-складних гірничо-геологічних умовах.