Кубок Нордесте

Кубок Нордесте (порт. Copa do Nordeste de Futebol), також відомий як Чемпіонат Нордесте (порт. Campeonato do Nordeste) або Нордестао (Нордестан) (порт. Nordestão), дослівно перекладається як Кубок Північного Сходу — змагання, що розігрувалось між професійними футбольними клубами Північно-східного регіону Бразилії.

Кубок Нордесте
Засновано 1976
Реорганізовано

1994, 1997

2010, 2013
Регіон  Бразилія
Кількість команд 20
Поточний чемпіон Спорт Ресіфі (3 рази)
Найбільше перемог Віторія (5 разів)
Сайт cbf.com.br
Кубок Нордесте 2017

Названий одним з двох найважливіших регіональних чемпіонатів в країні, в перші роки Кубок Нордесте проводився з перервами. Вперше організований під назвою Північносхідного кубка у 1994 році, турнір безперервно проводився з 1997 по 2003 рік, в час, коли він був організований під егідою Бразильської конфедерації футболу. Потім, він знову не проводився в період з 2004 по 2012 рік, за винятком 2010 року. Знову в календар бразильського футболу Кубок був включений в 2013 році.

У 14 проведених розіграшах переможцями ставали 7 клубів. «Віторія» є найуспішнішим клубом з 5-ю титулами. «Спорт» ставав переможцем 3 рази.

Починаючи з розіграшу 2014 року володар Кубка Нордесте отримує місце в Південноамериканському кубку.

Історія

Початок

Турнір Жозе Америко де Алмейда Фільйо

Походження того, що тепер є Чемпіонатом Нордесте, відноситься до другого розіграшу Турніру Жозе Америко де Алмейда Фільйо, в якому брали участь чемпіони та віце-чемпіони шести північно-східних штатів: Алагоаса, Баїі, Параїби, Пернамбуку, Ріу-Гранді-ду-Норті і Сержипі, разом з «Волта-Редонда», запрошеним клубом зі штату Ріо-де-Жанейро. Першим переможцем турніру стала «Віторія», яка тепер є рекордсменом з п'ятьма перемогами в турнірі. Віце-чемпіоном того розіграшу стала «Америка» (Натал). КБФ не визнає перший розіграш Турніру Жозе Америко де Алмейда Фільйо[1], розіграний в 1975 році і виграний КРБ, в якому брали участь клуби тільки з трьох штатів. Так був проведений розіграш 1971 року, названий Північно-східним Кубком (Чашею) і також не визнаний офіційно головним керуючим футбольним органом Бразилії.

Після розіграшу 1976 року, Нордестао знову був проведений тільки в 1994 році, тепер вже під новим форматом і назвою — Кубок Нордесте. Він був проведений в штаті Алагоас, фінал був розіграний в столиці, Масейо, на стадіоні «Рей Пеле», між «Спортом» та КРБ. Після нічиєю 0-0 в основний час, команда з Пернамбуку стала переможцем у серії післяматчевих пенальті з рахунком 3-2[2].

Організація під егідою КБФ

У 1997 турнір став організовуватися КБФ, а клуби потрапляли в нього з урахуванням їх заслуг: в ньому брали участь найкращі команди відповідних штатів. У перші два роки, переможець отримував місце в Кубку КОНМЕБОЛ наступного року[3]. Груповий формат був скасований, і новий Кубок був розіграний в плей-оф. «Вікторія» пройшла весь турнір непереможеною, як і її суперник, «Баїя». Обидві команди зустрілися у фіналі, яким став першим з трьох, в якому зустрічалися обидві команди, чиє протистояння носить назву «Ба-Ві». Перемогу із загальним рахунком 4-2 за підсумками двох зустрічей здобули «червоно-чорні», які вдруге стали переможцями турніру і вперше при новому форматі[4].

В 1998 році, з поверненням групового етапу, «Вікторія» знову вийшла в фінал. На цей раз її суперником стала «Америка» з Натала. Програвши в першому матчі 1-2, клуб з Ріу-Гранді-ду-Норті виграв у Наталі, з рахунком 3:1 і завоював титул[5][6].

У наступному році «Баїя» завершила груповий етап без поразок і пройшла у чвертьфіналі та півфіналі «Америку» (Натал) і АБС, відповідно[7]. Її суперником у фіналі знову стала «Віторія», яка показала перевагу над іншими командами протягом турніру. Однак, вигравши в першому матчі 2-0 і програвши у матчі з мінімальним рахунком 0-1, «Віторія» стала першим триразовим володарем Кубка і першим дворазовим володарем Кубка під новим форматом[8]

У своєму четвертому поспіль фіналі, в 2000 році, «Віторія» зустрілася з «Спортом», який до того мав найкращу статистику в розіграші. Після двох нічиїх з рахунком 2-2 переможець був визначений в серії післяматчевих пенальті. Ним став «Спорт»[9]

Найуспішніший регіональний турнір країни

У 2001 році була розроблена нова формула турніру, за якою всі 16 команд грали один з одним по одному матчу, і 4 кращі виходили у півфінал. Ця зміна викликала великий приплив інвестицій в турнір, і в той час у нього була найбільша глядацька аудиторія в країні[10][11][12]. У двох розіграшах, у яких була використана система розіграшу з груповим етапом, як у 2000, кращі команди отримували місце в Кубку чемпіонів Бразилії[13].

«Баїя» перемогла «Форталезу», яка посіла 3-е місце, після чого вдруге у фіналі зустрілася з «Віторією», яка програла «триколірним» 1:3[14].

В 2002 році у фіналі зустрілися знову «Віторія» і «Баїя». У першому матчі «триколірні» здобули перемогу 3:1, і нічия 2:2 в матчі принесла «Баїї» другий поспіль титул[15][16].

Скасування і відновлення

Після останнього розіграшу, який пройшов без багатьох кращих клубів регіону, і в якому переможцем в четвертий раз стала «Віторія», яка обіграла «Флуміненсе» (Фейра), турнір був скасований в 2004 році КБФ через відсутність дат у щорічному календарі, незважаючи на помітне зростання і важливість, які він завоював на внутрішній арені, хоча за контрактом існувала домовленість про проведення ще кількох розіграшів[17]. Кілька з цих клубів подали в суд на керівний орган бразильського футболу і виграли справу[18]. На початку 2010 року було укладено угоду про поновлення турніру з умовою припинення цього процесу[19]. Угоду було прийнято, і, таким чином, Кубок повернувся 9 червня 2010 року[20][21].

Використовуючи в основному гравців з молодіжної команди, «Віторія» вийшла з другого місця в півфінал, а потім у фінал (що складався з одного матчу) проти новачка фінальних матчів АБС. Оскільки як АБС вийшов у плей-оф з першого місця, він проводив фінальний матч вдома, на «Фраскерані», в Наталі, але програв з рахунком 1-2 після голів «червоно-чорних». Таким чином, «Віторія» завоювала свій п'ятий Кубок[22].

Після двох років без розіграшу турніру, 13 вересня 2012 року, КБФ офіційно оголосила про повернення турніру з наступного року, з термінами проведення з січня по березень[23]. З 2014 року переможець турніру отримує місце в Південноамериканському кубку того ж року[24].

Система розіграшу

20 команд з дев'яти штатів поділяються на 5 груп по 4 команди. Груповий етап проходить у 2 кола, кожна команда проводить по 6 матчів в групі. Переможці своїх груп безпосередньо отримують місце у чвертьфіналі. 3 кращих клуби серед других місць приєднуються до командам-учасниць плей-оф. Починаючи зі стадії 1/4 фіналу ігри проходять у двоматчевому поєдинку аж до фіналу.

Кількість команд по штатах

Число команд Федерація Спосіб відбору
3 FBF (Баїя) 1-ша, 2-га і 3-тя команди Ліги Баїяно
3 FPF (Пернамбуку) 1-ша, 2-га і 3-тя команди Ліги Пернамбукано
2  FCF (Сеара) 1-ша і 2-га команди Ліги Сеаренсе
2 FAF (Алагоас) 1-ша і 2-га команди Ліги Алагоано
2  FSF (Сержипі) 1-ша і 2-га команди Ліги Сержипану
2 FPF (Параїба) 1-ша і 2-га команди Ліги Параїбану
2 FNF (Ріу-Гранді-ду-Норті) 1-ша і 2-га команди Ліги Потігуар
2 FMF (Мараньян) 1-ша і 2-га команди Ліги Мараньєнсе
2 FFP (Піауї) 1-ша і 2-га команди Ліги Піауїенсе

Титули

По клубах

Клуб Перемог 2 місце 3 місце 4 місце
Віторія 5 (1976, 1997, 1999, 2003, 2010) 3 (1998, 2000, 2002) 0 0
Спорт 3 (1994, 2000, 2014) 1 (2001) 2 (1997, 1999) 0
Баїя 2 (2001, 2002) 2 (1997, 1999) 2 (1994, 1998) 0
Америка (Натал) 1 (1998) 1 (1976) 0 1 (2003)
 КРБ 1 (1975) 1 (1994) 0 0
 Ітабаяна 1 (1971) 0 0 0
 Кампіненсе 1 (2013) 0 0 0
АБС 0 1 (2010) 2 (1976, 2003) 1 (1975)
Ботафого (Жуан-Песоа) 0 1 (1975) 0 2 (1976, 1998)
Сеара 0 1 (2014) 0 2 (1997, 2013)
Ферровіаріо 0 1 (1971) 0 0
Флуміненсе (Фейра-ді-Сантана) 0 1 (2003) 0 0
 АСА 0 1 (2013) 0 0
Наутіко 0 0 2 (2001, 2002) 0
Трезі 0 0 1 (1975) 1 (2010)
 ССА 0 0 1 (2010) 1 (1999)
Форталеза 0 0 1 (2013) 1 (2001)
Фламенго (Терезіна) 0 0 1 (1971) 0
Сержипі 0 0 1 (2000) 0
Сампайо Корреа 0 0 0 1 (1971)
Крузейро (Арапірака) 0 0 0 1 (1994)
Посойнс 0 0 0 1 (2000)
Санта-Круж 0 0 0 1 (2002)

Примітки

  1. CBF reconhece título e Vitória passa a ser penta do Nordeste. 11 вересня 2012. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 9 грудня 2017.
  2. Sport/94: os Menudos da Ilha. 3 июля 2009.[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. Brazilian clubs in Copa Conmebol. rsssfbrasil.com.
  4. CAMPEONATO DO NORDESTE 1997. bolanaarea.com.
  5. Conquista da Copa Nordeste completa 10 anos. nominuto.com. 4 июня 2008.
  6. CAMPEONATO DO NORDESTE 1998. bolanaarea.com.
  7. CAMPEONATO DO NORDESTE 1999. bolanaarea.com.
  8. Petkovic relembra título do Campeonato do Nordeste de 1999, pelo Vitória. terratv.terra.com.br. 30 мая 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. Final. geociti.es.
  10. Globo e Record disputam a Copa do Nordeste. futebolbahiano.com. 24 апреля 2010.
  11. (NORDESTÃO) - Competição chega às semifinais e deve mudar em 2011 - Pernambucanos ficariam fora. girodosesportes.com.br. 24 ноября 2010.
  12. Saiba tudo sobre o charmoso Campeonato do Nordeste. esportes.terra.com.br. 26 мая 2010.
  13. Relembre todas as finais que marcaram o Campeonato do Nordeste. 25 мая 2010. Архів оригіналу за 30 жовтня 2010. Процитовано 9 грудня 2017.
  14. CAMPEONATO DO NORDESTE 2001. bolanaarea.com.
  15. Copa do Nordeste 2002. ogol.com.br.
  16. CAMPEONATO DO NORDESTE 2002. bolanaarea.com.
  17. Copa do Nordeste volta a ser disputada; tabela esperada para hoje. nominuto.com. 9 апреля 2010.
  18. Copa do Nordeste volta a ser disputada após sete anos. onordeste.com. 10 апреля 2010.
  19. Copa do Nordeste volta em maio, diz jornal. 14 января 2010. Архів оригіналу за 19 січня 2010. Процитовано 9 грудня 2017.
  20. Copa do Nordeste. tribunadonorte.com.br. 17 января 2010.
  21. Tá perto... colunas.globoesporte.com/futebolnordestino. 15 января 2010.
  22. Kleiton Domingues cala Frasqueirão e Vitória leva tetra da Copa do Nordeste. esporte.uol.com.br. 2 декабря 2010.
  23. Lançamento da Copa Nordeste 2013. cbf.com.br. 13 сентября 2012. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 9 грудня 2017.
  24. Confirmado! Copa do Nordeste 2014 dará vaga na Sul-Americana. Yahoo!. 8 января 2013.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.