Кувейт (затока)

Затока Кувейт — затока, північно-західна частина Перської затоки, омиває північно-східне узбережжя Аравійського півострова, у Кувейті. На південному узбережжі затоки розташоване місто Ель-Кувейт. У передмісті Еш-Шувайх розташовано порт Еш-Шувайх. У західній частині затоки розташоване портове місто Ель-Джахра. У затоці розташовано безлюдний острів Умм-ен-Наміл. Біля входу у затоку — безлюдні острови Файлака, Маскан і Ауха.

Кувейт
29°26′ пн. ш. 47°56′ сх. д.
Прибережні країни  Кувейт
ідентифікатори і посилання
GeoNames 285567
Кувейт
Кувейт (Кувейт)

Через затоку побудовано міст Джабера. Міст складається з двох частин. Основний міст завдовжки 36,1 км сполучає Еш-Шувайх з місцевістю Ес-Сабія на протилежному, північному березі Кувейт, де заплановано будівництво міста Ес-Сабія[1]. Довжина морської мостової конструкції становить 27 км. Другий міст завдовжки 12,4 км[1] сполучає Еш-Шувайх і передмістя Доха у південній частині затоки Кувейт біля входу у бухту Сулаїбіхат. Проект включає в себе два штучних острови - Південний і Північний. Для проходу судів побудовано канатний підвісний міст завдовжки 340 м[2].

Місто Ес-Сабія або Мадінат аль-Харір («Місто шовку») намічено заснувати на узбережжі Перської затоки, за 80 км на північ від столиці, навпроти південно-західної частини острова Бубіян[3][4]. В Ес-Сабії планується будівництво 1001-метрового хмарочоса Бурдж Мубарак аль-Кабір[5].

В Ес-Сабія британські археологи під керівництвом Роберта Картера розкопали неолітичне поселення убейдського періоду. Знайдено фрагменти стародавніх кораблів, що представляють собою пластини бітуму з відбитками очерету, що датуються 5000 роком до Р. Х.[6][7] Пластини бітуму знайдені в Акказі, місці парфян-сасанідського періоду на колишньому острові у південній частині затоки Кувейт. Пластини бітуму ранньодільмунського періоду знайдені на островах Умм-ен-Наміл і Файлака [8].

Акказ — острів, який у другій половині XX століття був з'єднаний з материком дамбою. Більшість пам'ятників на ньому були знищені під час будівництва нафтового терміналу. Зберігся лише один телль[9].

В Ес-Сабія знаходиться велика теплова електростанція і опріснувальна установка[10][11].. У місцевості Каср-ес-Сабія[12] (від араб. قصر‎ - фортеця) знаходилися руїни форту, який охороняв вхід у протоку Хор-ес-Сабія[13][14].

У період з 30 квітня 1793 року по 27 серпня 1795 року на південному узбережжі затоки була розташована факторія Британської Ост-Індської компанії[15][16][17].

Вхід у затоку обрамляють маяки на острові Ауха і мисі Ель-Ард [ar] в Ес-Салім. У порту Доха під час Іракської війни знаходилася база армії США «Кемп-Доха» [18].

Примітки
  1. У Кувейті завершують будівництво найдовшого у світі автомоста. РИА Новости. 4 січня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
  2. Проект одного з найдовших мостів у світі у затоці Кувейт. interparus.com. 17 жовтня 2017. Процитовано 24 квітня 2019.
  3. {{{Заголовок}}}.
  4. Кувейт вкладе $ 132 млрд в амбітне[http://www.example.com назва посилання] «Місто шовку». Одна з цілей проекту - поліпшення відносин з Ізраїлем. NEWSru.com. 4 липня 2008. Процитовано 24 квітня 2019.
  5. 800 метров – не предел для небоскребов будущего. NEWSru.com. 14 жовтня 2009. Процитовано 24 квітня 2019.
  6. Lawler, Andrew. Report of Oldest Boat Hints at Early Trade Routes // Science. — 2002. — Vol. 296, no. 5574 (7 June). — С. 1791—1792. — DOI:10.1126/science.296.5574.1791.
  7. Weekes, Richard (1 квітня 2001). Secrets of world's oldest boat are discovered in Kuwait sands (англ.). Telegraph. Процитовано 26 квітня 2019.
  8. Jacques Connan, Robert Carter. A geochemical study of bituminous mixtures from Failaka and Umm an‐Namel (Kuwait), from the Early Dilmun to the Early Islamic period // Arabian Archaeology and Epigraphy. — John Wiley & Sons, 2007. — Vol. 18, no. 2 (26 November). — С. 139—181. — ISSN 1600-0471. — DOI:10.1111/j.1600-0471.2007.00283.x.
  9. Гаибов В. А., Кошеленко Г. А. Христианские археологические памятники на Востоке (первое тысячелетие н. э.) // Христианский Восток. Серия, посвященная изучению христианской культуры народов Азии и Африки. — М. : «Индрик», 2006. — Т. 4 (Х) (2002): Новая серия. — С. 136–176.
  10. Subiya Oil-Fired Power Plant. Power Technology (англ.). Verdict Media Limited. 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
  11. 750 MW Sabiya - 3 CCGT Power Plant , Kuwait (англ.). L&T-Sargent & Lundy Limited. 2018. Процитовано 24 квітня 2019.
  12. Шаблон:Атлас мира
  13. {{{Заголовок}}}. — P. 150. — ISBN 9780710310422.
  14. Hewins, Ralph. {{{Заголовок}}}. — P. 50.
  15. Сенченко И. П. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-906980-10-6.
  16. Воропаев А. И., Алексеева Н. Н. и др. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2010. — Т. 16. Крещение Господне — Ласточковые. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-347-7. (рос.)
  17. Ю. И. Лосев, Б. В. Сафронов. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-534-10425-7.
  18. Russ Rowlett (6 серпня 2009). Lighthouses of Kuwait. ibiblio.org (англ.). University of North Carolina at Chapel Hill. Процитовано 25 квітня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.