Кузнецов Микола Дмитрович (художник)

Мико́ла Дми́трович Кузнецо́в (художник) (*2 (14 грудня) 1850, Степанівка Херсонської губернії (тепер — Одеська область) — †2 березня 1929, Сараєво) — український художник, дійсний член, академік, професор Петербурзької академії мистецтв, засновник Товариства південноросійських художників.

Кузнецов Микола Дмитрович
Народження 2 грудня (14 грудня) 1850(1850-12-14)
Степанівка
Смерть 2 березня 1929(1929-03-02) (78 років)
  Сараєво
Країна Російська імперія → Королівство Югославія
Жанр пейзаж, портрет і жанрове малярство
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність художник
Вчитель Чистяков Павло Петрович
Працівник Петербурзька академія мистецтв
Діти Кузнєцова Марія Миколаївна
Нагороди
Сайт odessaart.narod.ru/index.htm
 Кузнецов Микола Дмитрович у Вікісховищі
Козак в червоній бинді з довгими вусами, що вказує пальцем — змальований з Кузнецова; Тарас Бульба — професор Петербурзької консерваторії Олександр Іванович Рубець

Життєпис

Був сином заможного землевласника; отримав освіту в Одеській гімназії. Мати виявила у сина схильність до малювання, відвозить в Одесу до друга родини — художника М. Д. Мальмана, викладача Одеської школи малювання.

По закінченні навчання відвідує заняття в Академії мистецтв, брав вільні уроки у П. Чистякова. Навчався добре, проте часто залишав Академію, жив у родовому маєтку та займався малюванням. За час навчання отримав три срібні медалі. Брав участь у міжнародних та виставках російського й українського мистецтва за кордоном. Користувався великою популярністю в Одесі, отримував багато замовлень на картини. Після створення у 1882 однієї з найкращих своїх картин «В отпуску», або «Охота с борзыми», до нього прийшла слава. В час розвитку творчих сил створив жанрові полотна-портрети І. Ю. Рєпіна, І. І. Мечнікова, В. М. Васнецова, П. І. Чайковського.

Кінцем 1880-х років зближується з родиною Єлизавети та Сави Мамонтових, стає учасником Абрамцевського художнього гуртка.

Після нещастя 1889 пересувався на милицях, працював сидячи. З 1890 його творчою майстернею стає маєток Степанівка — своєрідний культурний центр, який відвідували І. Ю. Рєпін, В. О. Сєров, М. О. Врубель, Ф. І. Шаляпін, П. К. Саксаганський.

На художні уподобання вплинуло знайомство з Крамським, Полєновим та Шишкіним.

У 1893 переїздить для роботи до Одеси, а у 1895 його запрошують до художнього училища Петербурзької академії мистецтв — як професора-керівника класу батального мистецтва.

У 1900 році йому присвоєно звання академіка, професор Академії мистецтв, пізніше — учасник виставок Товариства передвижників південноросійських художників. Його твори виставлялися на паризьких салонах і всесвітній виставці в Парижі 1900 року.

Протягом 1909—1910 років експонувався в одеських салонах Володимира Іздебського.

На початку 1920 року емігрував з родиною на Балкани. Мешкав у містах Вжеш, Біла-Церква, Рієка і Сараєво.

Брав участь у виставці російського живопису й скульптури у Бруклінському музеї, 1893 — у Чикаго, виставці Об'єднання російських художників у Королівстві словенів, хорватів і сербів.

Помер 2 березня 1929, похований у Сараєво.

Галерея
  • «В отпуску», 1882
  • «Мировий суддя», 1887
  • «На заробітки», 1882
  • «Огляд маєтку», 1879

Портрети

Українські образи Кузнецова

Бібліографія

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.