Кузніченко Сергій Олександрович

Народився 13 травня 1974 року у місті Харків.

З 1993 до 1998 р. навчався в Харківському інституті внутрішніх справ при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

З 1998 до 2001 р. навчався в ад'юнктурі Національного університету внутрішніх справ м. Харків.

У квітні 2001 р. захистив кандидатську дисертацію за темою: «Управління органами внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних аномальними явищами техногенного і природного характеру (організаційно-правові аспекти)».

У липні 2010 р. захистив докторську дисертацію за темою: «Становлення та розвиток інституту надзвичайних адміністративно-правових режимів в Україні».

У 2011 році присвоєно вчене звання професора.

Має великий досвід педагогічної і практичної роботи в системі органів внутрішніх справ. З травня 2001 р. по травень 2006 р. працював на адміністративних та педагогічних посадах в Національному університеті внутрішніх справ.

З травня 2006 р. по квітень 2008 р. працював на різних керівних посадах у Кримському юридичному інституті Одеського державного університету внутрішніх справ.

З серпня 2011 до вересня 2015 року перебував на посаді першого проректора, а згодом проректора Одеського державного університету внутрішніх справ.

У 2015 році призначений завідувачем сектора Інституту законодавства Верховної Ради України, а з квітня 2016 року – головним науковим співробітником Інституту Законодавства Верховної Ради України.

З 2018 до 2020 р. працював в Одеському державному університеті внутрішніх справ, де обіймав посади проректора, першого проректора.

З 2020 року до червня 2021 року − проректор Національної академії внутрішніх справ.

З липня до листопада 2021 року – завідувач кафедри цивільного та конституційного права Національного морського університету.

У листопаді 2021 року призначений ректором Одеського державного університету внутрішніх справ.

Є автором понад 200 наукових праць, у тому числі 5-ти підручників, 4-х монографій, 11-ти навчальних посібників, науково-практичних коментарів Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану» та ін. Керівник і відповідальний виконавець понад 10-ти науково-дослідних робіт, що виконувалися за замовленням МВС України.

Під його керівництвом захищено 5 дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук та 28 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Неодноразово заохочувався керівництвом МВС України, зокрема нагороджений відзнаками МВС України «За відзнаку в службі» І, ІІ ступенів, «Почесний знак МВС України», «Закон і честь», «За безпеку народу», «Кращий працівник МВС».

У 2019 році указом Президента України №14 присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».