Культурно-історичний тип

Культурно-історичний тип — поняття політичної теорії Миколи Данилевського для позначення локалізованих в історичному часі та просторі великих соціокультурних формувань, близьких за духом і мовою народів. Культурно-історичний тип ототожнюється з «самобутньою цивілізацією».
У всесвітній історії Данилевський виділяв 13 цивілізаційних типів:
1) єгипетський;
2) китайський;
3) давньосемітський;
4) індійський;
5) іранський;
6) єврейський;
7) грецький;
8) римський;
9) арабський;
10) германо-романський;
11) перуанський;
12) мексиканський;
13) слов'янський.

Багато дослідників, у тому числі А. Тойнбі, вважають, що розвиток кожної регіональної цивілізації відбувається за біологічними ритмами, які визначають основні його фази: народження, зростання, злам, занепад і розпад.