Кіндрат Лизогуб

Кіндрат Іванович Кобизенко (у деяких працях генеалогів фігурує під прізвищем «Лизогуб»; рік народження невідомий — †1650) — пробанд козацько-старшинського роду Лизогубів, донський отаман.

Кіндрат Іванович Кобизенко
Ім'я при народженні Кіндрат
Прізвисько Лизогуб (?)
Народився невідомо
Помер 1650
Терське місто
·страта
Поховання невідомо
Національність українець
Місце проживання Гетьманщина
Військове звання Отаман загону донських козаків
Термін ?—1650
Конфесія православний
Рід Лизогуби
Діти Іван Кіндратович Лизогуб, Яків Кіндратович Лизогуб, Христина та ще один ймовірний син.

Ідентифікація

У науковій літературі (В.В. Кривошея, І.В. Кондратьєв та ін.) закріпилася думка, що Кіндрат Іванович Кобизенко походив з литовського шляхетного роду Кобизевичів. Саме з цим родом співвідносили себе самі Лизогуби, однак, тільки з другої половини 18 ст. Документів, які б вказували чітко на зв'язок між Кобизевичами та Лизогубами не існує. Натомість у джерелах Лизогуби згадувалися спочатку під прізвищем Кобизенки.

Вірогідно, саме Кіндрат Іванович почав першим користуватися прізвиськом "Лизогуб", яке згодом закріпилося за двома його синами. Відповідно до заповіту одного з них, у власності Кіндрата Івановича перебували маєтності у селах Велички та Пльохів

Життєпис

Олександр Оглоблин припускав, що засновник роду Лизогубів Кіндрат Іванович може виявитися однією особою з сотником Якова Острянина «Кіндратом Івановим», який подався після поразки повстання 1638 р. разом з цим гетьманом на Слобожанщину , а також з донським «атаманом Кондратьем Ивановым Кобызенко», якого 1650 року в Тереку стратила московська влада у 1650 р.[1]. Якщо перше припущення доволі сумнівне і зроблене з помилкою[2], то друге, беззаперечно, є важливом фактом, який потрібно взяти до розгляду.

Особа згаданого отамана була помітною достатньо, щоб потрапити на сторінки досліджень С. М. Соловйова. Останній описував епізод персько-московських відносин 1650 року. Тоді до Москви прибув посол перського шаха Аббаса ІІ Магмет Кулибек, який жалівся на дії «воровських козаків». Як виявилося, вони пограбували на морі недалеко від Баку судна Персії, взявши товару на 3000 рублів, а також 2000 рублів готівкою. У тому ж 1650 р. згадана козацька ватага разом з рос. «атаманом Кондратьем Ивановым Кобызенко» потрапила у морський шторм і її викинуло на берег, де всі козаки потрапили у полон до терських воєвод. Полонені у кількості 39 чоловік виявилися донськими козаками, але більшість з них була родом саме зі Сходу України. На догоду Магмету Кулибеку та за його особистої присутності очільника ватаги (того самого Кіндрата Івановича Кобизенка) разом з двома іншими «заводчиками» стратили у Тереку того ж року[3].

Родина
  • Яків (рік народження невідомий — †1698), полковник канівський, чернігівський
  • Іван (рік народження невідомий — †1662), канівський полковник
  • Клим (рік народження невідомий — †1648)[4], рядовий козак
  • Христина

Примітки
  1. Оглоблин О. П. Проблема предків Миколи Гоголя (закінчення). Український історик. 1968. № 1–4. С. 19–20
  2. Кіндрат Іванов був п'ятидесятником, а не сотником. Більше див. тут: Грушевський М. Історія України-Руси = History of Ukraine-Rus’. Нью-Йорк : Книгоспілка, 1956. Т. 8. Ч. 2 : Початки Хмельниччини (1638–1648). С. 75.
  3. Соловьев С. М. История России с древнейших времен. В 15 книгах. Кн. 06. Т. 11–12. Москва : Издательство социально-экономической литературы, 1961. С. 560–562.
  4. Міден Е. Упорядкування генеалогії перших представників козацько-старшинського роду Лизогубів. Traektoriâ Nauki= Path of Science. 6 (10). 1001-1007

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.