Ламаркус Олдрідж

2006 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 2-м номером командою «Чикаго Буллз». «Буллз» у день драфту обміняли Олдріджа в «Портленд Трейл-Блейзерс» на Тайруса Томаса, обраного під четвертим номером, і Віктора Хряпу.

Початок свого першого сезону в НБА Олдрідж пропустив через операцію на плечі. Відновившись після лікування, він став регулярно виходити на майданчик з лавки як важкий форвард, потім після травми основного центрового «Блейзерс», Джоела Пжибілли, зайняв його місце в стартовій п'ятірці. 31 березня 2007 року під час матчу з «Лос-Анджелес Кліпперс» Олдрідж був госпіталізований через проблеми з диханням і серцевим ритмом. 9 квітня 2007 року йому було поставлено діагноз синдром Вольфа-Паркінсона-Вайта. Незважаючи на неповноцінний через проблеми зі здоров'ям сезон, Ламаркус був включений до символічної збірної новачків НБА, розділивши п'яте місце в голосуванні з іспанцем Хорхе Гарбахоса.

У другому сезоні на професійному рівні Олдрідж став основним важким форвардом «Трейл Блейзерс», зміг значно поліпшити свою результативність за очками і підбираннями, посів третє місце в опитуванні на звання найбільш прогресуючого гравця року після Гедо Тюркоглу і Руді Гея. Свій третій сезон в НБА Ламаркус провів на високому рівні, в регулярному чемпіонаті він поліпшив свою результативність за набраними очками, допоміг команді вийти в плей-оф, де вона в першому раунді поступилася «Х'юстон Рокетс» (4-2).

Влітку 2015 року Олдрідж підписав чотирирічний контракт з «Сперс» на 80 мільйонів доларів. Ламаркус вирішив грати під 23-м номером, оскільки 12-й номер (під яким він грав у «Трейл Блейзерс») був закріплений за Брюсом Боуеном. Вибір Олдріржа грати під 23-м номером був обумовлений тим, що він грав у Техаському університеті під таким же номером.