Ландмаршал

Ландмарша́л (нім. Landmarschall, «крайовий маршал»), або ма́ршал ландта́гу (нім. Landtagsmarschall) — голова парламенту (ландтагу) у деяких німецькомовних країнах: Австрії, Пруссії, Курляндії, Померанії, Саксонії, Сілезії, Шлезвігу-Гольштейні, Тіролі. Обирався із числа депутатів парламенту і затверджувався правителем країни. Вперше згадується у Лівонії під 1338 роком і Австрії під 1358 роком[1]. У Польщі й Литві відповідав маршалкам, у Британії — спікеру. Цю посаду не слід плутати із тевтонськими маршалами.

Лівонія

У герцогстві Курляндії і Семигалії (1561—1795) ландамаршал очолював курляндський ландтаг, державні збори курляндського лицарства. Він обов'язково був шляхтичем — зареєстрованим членом лицарської корпорації, і землевласником, володарем маєтку[2]. На урочистостях і сесіях ланмаршал носив на знак своєї офіційної влади срібну палицю[2]. Він виконував функції посередника із урядом герцогства, а також скликав за необхідності шляхетські збори. Ландмаршал відповідав за кінні поштові станції Курляндії й спільну скарбницю курляндського лицарства[2]. Він виступав виразником усього краю і мав право подавати скарги монарху.

У Ліфлнядії, Естляндії та Езелі ландмаршали мали функції, схожі з курляндськими, і були головами місцевого лицарства — ліфляндського, естляндського і езельського.

Див. також

Примітки
  1. Landmarschall.// Deutsches Rechtswörterbuch. Weimar, 1987. Bd. 8, Heft 4.
  2. Landmarschall // Baltischen Rechtswörterbuch.

Бібліографія
  • Obenaus, Herbert. Anfänge des Parlamentarismus in Preußen bis 1848. Düsseldorf: Droste, 1984, S. 200, S. 312f.
  • Landmarschall.// Deutsches Rechtswörterbuch. Weimar, 1987. Bd. 8, Heft 4.
  • Provinzialrecht der Ostseegouvernements (Baltisches Provinzialrecht). I. Behördenverfassung. St. Petersburg 1845. – II. Ständerecht. St. Petersburg 1845. – III. Privatrecht. St. Petersburg 1864.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.