Лата Григорій Іванович

Народився у селі Тулиголове Глухівського району Сумської області. За соціальним станом з селян середняків, колгоспник, українець, безпартійний, виключений з партії 1944 року з кандидатів ВКПб за приховання факту знаходження в німецькому полоні та зраді Батьківщині, освіта 4 класи.

            В Червоній Армії з 28 червня 1941 року до травня 1942 року та листопада 1943 року. З листопада 1943, а потім з червня 1945 року значиться зниклим безвісти.

  Звинувачений за ст. 58-1 «б» КК РСФСР у тому, що у червні 1941 року перебуваючи у Смоленській області перебував у німецькому полоні та був завербований розвідкою для проведення підривної роботи в частинах Червоної Армії на користь нацистської Німеччини. Перекинений в бік Червоної Армії з завданням проводити антирадянську агітацію, вихваляти німецьку армію й німців, розповсюджувати плітки про програш у війні, агітувати бійців Червоної Армії для переходу до німців, вбивати командирів в армії.

              Перебуваючи на військовій службі в 980 стрілецьку полку 275 стрілецької дивізії. Свідок Кулагін Е.Е. сказав, що у січні 1944 року у казармі 8 стрілецької роти 980 стрілецького полку на середніх нарах, у розмові щодо годування в Червоній Армії Лата сказав наступне: «Тут годують так, що з цим годуванням можна загнутись. Ось у німців зовсім інша справа. Німецькі солдати їдять хліб випічки 1937 року, цей хліб ніби щойно випечений. Також, у кожного німецького солдата завжди при собі горілка (шнапс) та інші харчі..»

              У кінці квітня 1944 року у казармі 8 стрілецької роти 980 стрілецького полку Лата казав: «Селяни на занятих німцями територіях жили добре, у них всього було багато. Мій батько, під час перебування в селі німців купив коня, а зараз, коли Червона Армія прогнала німців, батько не знає, що робити з конем..».

              Інший свідок Даманицький В.А. сказав, що в лютому 1944 року ввечері, в ленкімнаті 8 роти 980 стрілецького полку у розмові про події на фронті й про знущаннях німців над військовополоненими та мирними мешканцями, Лата сказав: «Наші газети брешуть, їм вірити не слід. Я сам був у німецькому полоні, вони поводились зі мною добре й так само поводились зі всіма військовополоненими, що там перебували, ніколи нікого не били й не знущались…»

Свідок Шумський А.С. сказав, що у кінці травня 1944 року, коли він йшов з Латою, він сказав: «Кінця війни не видно, населення дохне з голоду, хлібу отримують мало. Рідні про це будуть писати бійцям в армію. У результаті може вийти, що бійці складуть зброю й на цьому війна закінчиться.. При німцях жити було краще…».

На допиті він підтвердив, що й справді обіцяв німцям агітувати за німецьку армію. У особовій справі значилось, що суттєвих доказів вини по справі Лати не знайдено. Для об’єктивного розслідування, як свідок був запрошений командир Лати Єрмаков С.Ф. який показав, що не помічав агітації від Лати, а в листі від батька нічого не було про хороше життя при німцях. Свідок повідомив, що Лата є зразковим солдатом та дисциплінованим. Про свідків же командир сказав, що вони самі ненадійні та не слід брати їхні покази до уваги. На суді Лата не витримав та почав плакати, після того як він заспокоївся, він розповів, що слідчий Галактіонов тиснув на нього та погрожував розстріляти якщо той не скаже на суді, як він вимагав. Військовим трибуналом Забайкальського фронту 23.11.1944 виправданий. За даними російського сайту значиться зниклим безвісти з червня 1945 року. На цьому ж ресурсі, є дані про ще одного Лату Грицька 1914 року, іншої частини, але того самого регіону (Зімінській район, село Баргадай), де лікування наш герой з Тулиголове.  І вже 20.10.1987 Лата Грицько отримує Орден Вітчизняної війни I ступеню[1]. Але достеменно невідомо, чи це одна й та ж сама особа, хоча російський ресурс пов’язує всю інформацію як одну й ту ж саму особу.[2][3]

Лата Григорій Іванович

Склад сім’ї: батько Лата Іван Євдокимович, мати Ганна Семенівна, дружина Уляна Василівна, дочка Ганна (після одруження Вербицька).

Був одружений з Уляною Василівною 1916 р.н.  У них була дочка Ганна 18.10.1939 р.н., яка зараз живе у селі Тулиголове.

28 червня 1941 року мобілізований Глухівським військовим комісаріатом, направлений на Центральний фронт у район міста Білий, Смоленської області. Перебуваючи в русі, їхня частина в районі Чорні Ручі потрапила під обстріл німецького десанту. Відтіснивши ворога, їхня частина була розформована на дрібні підрозділи, їм була даний наказ рухатись до штабу Армії. Прибувши в штаб, був даний наказ рухатись в район села Світа, Смоленської області, де їхній підрозділ був включений у склад 900 стрілецького полку (військова частина 36663-в).

              Біля села Світа був бій, німецькі частини були вибиті з цього села. В цьому селі вони пробули півтори доби, але після сильних атака німців, 900 полк вимушений був відступити.

              Відступаючи з села, політрук взводу Лати запропонував відділитись від складу 900 полку та піти в тил. Червоноармійці від цієї пропозиції відмовились але він намагався піти сам, після чого його вбили пострілом з гвинтівки.

              17 липня 1941 року полк пішов в новий наступ, під час якого командири 2- х взводів залишили поле бою, а бійці підрозділу Лати залишились без командирів. Перебуваючи в наступі разом з групою інших червоноармійців був відрізаний від артилерії та взятий у полон німецькими військами біля села Світа. У полон з Латою потрапили 50-60 червоноармійців. Після чого, як їх захопили у полон, їх повели в сусіднє село.

              Зайшовши на окраїну села, Лату й ще двох червоноармійців вивели з загальної колони та ввели в якусь хату. У хаті знаходився німецький офіцер, він став допитувати Лату. Лата відповів німецькому офіцерові, що він у частині перебуває всього один день, а тому повідомити нічого йому не може. Після чого Лату німецький офіцер заштовхав під пічку, де він перебував усю ніч.

              Наступного ранку, німецький офіцер випустив Лату з-під пічки та став знову запитувати про те саме, при цьому він бив його та вистрілив з револьверу над його вухом, залякуючи розстрілом. Після допиту, він запитав чи готовий Лата виконувати його завдання з розповсюдження серед червоноармійців чуток про те, що німецька армія непереможна, оскільки краще озброєна, ніж частини Червоної Армії, схиляти солдатів вбивати командирів та політруків, а також схиляти їх здаватись у полон німцям.

              Бажаючи зберегти собі життя, він погодився виконувати завдання німецького офіцеру, після чого він його вивів з хати та показав рукою дорогу, по якій він повинен вийти до частин Червоної Армії. Вийшовши з хати, він пішов селом, потім декілька годин йшов лісом, зустрівся з розвідкою 900 стрілецького полку й разом з ними повернувся в полк.

              20 серпня 1941 року 900 СП пішов у наступ у районі Батурина, у цьому бою Лата був поранений уламком у ногу, підібраний санітарами та направлений для лікування в санбат, а за декілька днів відправлений на лікування у м. Чкалов, потім Іркутський шпиталь. Звідти був виписаний та відправлений 1942 р. у запас. Після цього почав працювати бригадиром у колгоспі «Більшовик» Зимівського р-ну Іркутської обл. Там же 1943 р. був прийнятий у кандидати ВКПб, у жовтні 1943 знову мобілізований до Червоної армії та направлений у 275 СД (військова частина 14132-у).