Лаура Феррарезе

Лаура Феррарезе
Laura Ferrarese
Народилася 20 століття
Падуя, Венето, Італія
Країна  Італія
Національність Italian and Canadian
Діяльність фізик, астрономка
Alma mater
Заклад каліфорнійський технологічний інститут
Ратґерський університет
National Research Council of Canada
Нагороди Медаль діамантового ювілею королеви Єлизавети II
Премія Хелен Саєр Хогг
Премія Пітера Мартіна
Особ. сторінка astroherzberg.org/people/laura-ferrarese/

Лаура Феррарезе — дослідниця в космічній науці в Національній дослідницькій раді Канади. Її основна робота виконувалася за допомогою даних космічного телескопа Хаббл і телескопа Канада-Франція-Гаваї .

Раннє життя і кар'єра

Лаура Феррарезе народилася в Падуї, Італія і навчалася в університеті Падуї, готуючись отримати докторський ступінь в галузі фізики в університеті Джона Хопкінса в 1996 році [1] Вона була докторантом Хаббла в Каліфорнійському технологічному інституті, перш ніж стати професором в Університеті Рутгерса в 2000 році[1]. У 2004 році вона перейшла до Національної дослідницької ради (Канада), де зараз[коли?] є головним науковим співробітником[1]. У липні 2017 року Феррарезе прийняла 16-місячне призначення на посаду тимчасового директора обсерваторії Джеміні[2].

Дослідження

Робота Лаури Феррарезе дала їй можливість очолити проекти, використовуючи такі об'єкти, як космічний телескоп Хаббл і телескоп Канада-Франція-Гаваї[3]. Її робота зосереджена на масах надмасивних чорних дір, дисперсії швидкості зір у галактик, та їх взаємозв'язок. Вона також досліджувала активні ядра галактик, динаміку галактик і співвідношення масштабу, шкалу відстані між галактиками і швидкість розширення Всесвіту[4]. У своїй роботі Феррарезе користувалася даними наземних і космічних обсерваторій, зокрема, космічного телескопа Хаббл (HST), рентгенівської обсерваторії Чандра і телескопа Канада-Франція-Гаваї (CFHT).

За даними САО / NASA Astrophysics Data System, [5][відсутнє в джерелі][1][неавторитетне джерело] вона опублікувала 177 дослідних робіт, які цитовані понад 20 000 разів. Її h-індекс - 66.

Викладання

Ферраресі викладала в Університеті Вікторії, Університеті Рутгерса, Університеті Падуї та Школі SIGRAV з питань сучасної теорії відносності та гравітаційної фізики[1].

Визнання та нагороди

  • Медаль діамантового ювілею королеви Єлизавети II (2012)
  • Премія Хелен Саєр Хогг (2014)[6]
  • Премія Пітера Мартіна (2015)[3]

30 листопада 2000 року Феррарезі показували в телесеріалі Horizon в епізоді під назвою «Надмасивні чорні діри».

Діяльність у громадських організаціях

Лаура Феррарезе є активним членом Міжнародного астрономічного союзу (МАС), вона бере участь у роботі відділу B — технологій та наукових досліджень, та відділу H — міжзоряної речовини, місцевих галактик та космології. До 2012 року вона була членом комісії VIII (Галактики та Всесвіт), а до 2015 року — членом комісії 28 (Галактики)[7]. Вона також є членом Американського астрономічного товариства та Канадського астрономічного товариства.

У даний час[коли?] Феррарезе є віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу і є членом ради директорів телескопа Канада-Франція-Гаваї. З 2012 по 2014 рік вона обіймала посаду президента Канадського астрономічного товариства (CASCA). Феррарезе також працювала в Раді директорів Асоціації університетів для досліджень в галузі астрономії (AURA), а також, серед інших призначень, очолювала Наглядову раду AURA для Gemini (AOC-G).

Джерела

  1. Curriculum Vitae of Laura Ferrarese.
  2. Dr. Laura Ferrarese Appointed Interim Director of Gemini Observatory. Gemini Observatory (англ.). 2 червня 2017. Процитовано 21 квітня 2018.
  3. CASCA 2015 Press Tip Sheet. Canadian Astronomical Society. Архів оригіналу за 17 листопада 2015.
  4. Laura Ferrarese. Herzberg Astrophysics (амер.). Процитовано 22 листопада 2016.
  5. SAO/NASA Astrophysics Data System.
  6. Two Public Astronomy Lectures Help Mark 100 Years of Astronomy Group in Victoria. Royal Astronomical Society of Canada.
  7. International Astronomical Union | IAU. www.iau.org. Процитовано 22 листопада 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.