Лахманів закон

Ла́хманів зако́н — фонетичний закон у латинській мові, що його 1850 року відкрив К. Лахман. Суть закону полягає в тім, що в латинських дієприкметниках на -tus подовжувався короткий кореневий голосний, якщо дієслівний корінь закінчувався на дзвінкий:

ăgo → āctus;
tĕgo → tectus;
cădo → cāsus (*kadtos).

Уточнення

Кореневий голосний подовжувався тільки в дієприкметниках із суфіксом -to-, які витіснили індоєвропейські віддієслівні прикметники із суфіксом -no-:

*tud-n-os (скр. tunnah) → *tud-t-os → *tuttos.

Суперечності

Індоєвропейським мовам не притаманне подовження попереднього голосного: лат. āctus, але гр. ăktos. Закон моає винятки: sĕdeo → sĕssus, fĭngo → fĭctus.

Джерела

П.П. Дрогомирецький, О.Б. Гуцуляк. Основи індоєвропейського мовознавства та компартивістики. — Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2012. — С. 60.

Посилання

Закон Лахмана // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 198. — 552 с.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.