Левицький Омелян

Омелян Левицький (31 липня 1875, м. Коломия — 23 березня 1917, с. Кирлібаба) — український політичний і військовий діяч, сотник Гуцульської сотні УСС

Омелян Левицький
Народження 31 липня 1875(1875-07-31)
м. Коломия, нині Івано-Франківська область, Україна
Смерть 23 березня 1917(1917-03-23) (41 рік)
с. Кирлібаба, нині Румунія
Країна  Австро-Угорщина
Рід військ  УСС
Звання  Поручник (обер-лейтенант)
Командування Гуцульська сотня УСС

Життєпис

Омелян Левицький ародився 31 липня 1875 року в місті Коломиї на Станиславівщині (нині — Івано-Франківська область, Україна).

За фахом — юрист. У 1907—1912 працював адвокатом у Турці, згодом — Долині.

Належав до Української Національно-Демократичної Партії, входив до керівного органу організації — Народного Комітету.

В УСС

З серпня 1914 брав активну участь в організації Легіону Українських Січових Стрільців. У 1914—1915 Омелян Левицький командував четою, а згодом сотнею УСС.

Відзначився в боях над Стрипою і Серетом у вересні 1915.

У грудні 1916 призначений командантом Гуцульської сотні УСС, яка брала участь у боях біля Кирлібаби в Румунії. Мав звання, зокрема, поручника Легіону Українських Січових Стрільців.[1][2]

Похорон Омеляна Левицького

Загибель

Загинув 23 березня 1917 від розриву снаряда із австрійської гармати. Ось як описує цю подію підхорунжий Михайло Горбовий:

Дня 23 березня 1917 р. прибула на позицію нова австрійська батарея, здається 4/ХІІ, і стала встрілюваться на московську позицію. В той час, саме в обідню пору, працював сотник Левицький з одним стрільцем біля викінчення своєї землянки, хованої у скалі, яка мала чудову охорону від ворожих гранатів.

Нараз перед стрілецькою позицією, над яром, тріскають австрійські шрапнелі цілої батареї. Друга сальва тріскає майже над самими стрілецькими становищами. В тій хвилині стрільці дають відповідні знаки ракетами, та це нічого не помагає. За шрапнелями паде сальва гранатів між стрілецькі стоянки, від яких падуть трупом з розчерепленою головою сотник Омелян Левицький і чура-стрілець [Володиславський]. Ще одна сальва шрапнель-ґранатів — і батарія перестає стріляти, начеб лише для цього тут прийшла, щоб сповнити цей злочин. Стрілецтво було страшенно обурене, і небагато бракувало, щоб залишило було окопи і кинулося провчити як слід отих гармашів-вбийників. Лише завдяки старанням старшин удалося вспокоїти розлючене стрілецтво.

На другий день наспіли до сотні заяви співчуття від усіх команд — корпусу, дивізії, бригади, деташми і поодиноких старшин.

А дня 25 березня 1917 року відбувся сумний і прикрий для стрілецтва похорон сотника Омеляна Левицького. Похоронено його на кладбищі в Кирлібабі, біля церкви. Похорон був величавий, начеб Австрійці хотіли своєю чисельною участю затерти перед стрілецтвом вражіиня цієї трагічної смерти їхнього сотника, начеб хотіли змити із себе вину.

Похований на цвинтарі села Кирлібаба (Королівство Румунія).

Примітки
  1. Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
  2. «Бучач і Бучаччина»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.