Легенда про легендарних героїв

	Densetsu no Yusha no Densetsu
伝説の勇者の伝説
Жанр	фентезі, пригоди, романтика, комедія
	Ранобе
Автор	Такая Кагамі
Ілюстратор	Саорі Тойота
Видавець	Fujimi Shobo
Період випуску	25 лютого 2002 — 25 жовтня 2006
Кількість томів	11
	Ранобе
The Legend of the Great Legendary Heroes
Автор	Такая Кагамі
Ілюстратор	Саорі Тойота
Видавець	Fujimi Shobo
Період випуску	25 жовтня 2007 — дотепер
Кількість томів	14
	Ранобе
The Legend of the Legendary Heroes Anyway
Автор	Такая Кагамі
Ілюстратор	Саорі Тойота
Видавець	Fujimi Shobo
Період випуску	20 грудня 2002 — 20 червня 2007
Кількість томів	11
	Ранобе
The Legend of the Black Fallen Hero
Автор	Такая Кагамі
Ілюстратор	Саорі Тойота
Видавець	Fujimi Shobo
Період випуску	25 грудня 2007 — 25 вересня 2009
Кількість томів	6
	Телевізійний аніме-серіал
Режисер	Іцуро Кавасакі
Студія	Zexcs
Мережа	TV Tokyo
Період показу	1 липня 2010 — 16 грудня 2010
Кількість серій	24 + OVA

Densetsu no Yūsha no Densetsu (яп. 伝説の勇者の伝説) — серія ранобе Катаї Кагамі, ілюстратора Саорі Тойоти, опублікована видавництвом Fujimi Shobo у журналі Dragon Magazine з 25 лютого 2002 р. по 25 жовтня 2006-го і має 11 томів. Його продовження, Dai Densetsu no Yūsha no Densetsu (яп. 大伝説の勇者の伝説, укр. Велика легенда про легендарних героїв), публікується з 25 жовтня 2007 р. і налічує 11 томів. Серія також має 2 спін-оффи, Toriaezu Densetsu no Yūsha no Densetsu (яп. とりあえず伝説の勇者の伝説, укр. Легенда про легендарних героїв у будь-якому випадку), збірка оповідань, яка побачила світ 20 грудня 2002 — 20 червня 2007 р. і нараховує 11 томів та Ochita Kuroi Yūsha no Densetsu (яп. 堕ちた黒い勇者の伝説, укр. Легенда про Чорного полеглого героя), публікувалося 25 грудня 2007 — 25 вересня 2009 р. у 6-ти томах.

24-серійне аніме, зпродюсоване студією Zexcs, прем'єра якого відбулася 1 липня 2010-го, ліцензоване Kadokawa в Японії і Funimation Entertainment у Північній Америці.

Сюжет

Колись світ розривали на частини війни демонів, але легендарні герої, які опанували могутньою магією, змогли вигнати їх і відвоювати землю для людей. Останні почали воювати між собою, заснувавши безліч країн. Наймогутнішою державою вважається Імперія Роланд, що розкинулася на півдні континенту. Але і вона сильно постраждала від недавньої сутички з сусідами, в якій полягли правитель і цвіт лицарства. Новим імператором обраний герой війни, молодий дворянин Сіон Астал, який опирається на товаришів по Імперській Академії, де готують найкращих воїнів-магів. Сіон взяв на себе тяжкий хрест влади, знаючи, що не він виграв війну, ось тільки найкращого друга й істинного творця перемоги до трону не можна підпускати.

Найкращого друга звати Райнер Лют, він володіє Альфа Стигмою — стародавнім даром розпізнати, копіювати і відтворювати будь-яку магію — і йому в житті взагалі нічого не потрібно. За наказом нового короля Райнер відправляється на пошук артефактів Легендарних Героїв разом з прекрасною мечницею Ферріс.

Персонажі

Основні

Райнер Лют (яп. ライナリュート)

Центральний чоловічий персонаж з темно-каштановим розпатланим волоссям і карими очима. Найбільш вражаючі риси його характеру — лінь і небажання напружуватися. Найкращим проведенням часу вважає сон, багато в чому за це спасибі його вчителю по імені Жерме, яка не щадила юного мага і ганяла його в хвіст і в гриву. З тих пір Райнер за наявності вільних хвилин постійно дрімав, з часом це перетворилося з необхідності в звичку.

Райнер від народження — талановитий маг навіть без урахування його головної зброї (за сумісництвом прокляття) — Альфа Стигми. Альфа Стигма з усіх п'яти типів «проклятих очей» є найсильнішою, що дозволяє швидко аналізувати будь-яку магію, запам'ятовувати її на все життя і використовувати. Власника Альфа Стигми можна дізнатися за символічною пентаграмою в очах. Завдяки їй Лют, подорожуючи по світу, розпізнав і вивчив безліч чужорідної магії, тому вважається найсильнішим магом Імперії Роланд — так його назвали після того, як він у тринадцять років переміг мага, який носив цей титул. Лют єдиний, хто не позбувся психічного здоров'я після втрати контролю над Альфа Стигмою. Власників Альфа Стигми часто уникають, називаючи їх «чудовиськами», тому Райнер намагався цуратися людей. Не вважали його монстром лише Сіон, Ферріс і Кіфа, за що він був їм дуже вдячний. У житті Райнером часто захоплювалися дівчата, але кохати когось він собі не дозволяв, оскільки його перша любов пожертвувала собою, щоб врятувати. Відкинувши Кіфу і Мілк, він, тим не менше, знайшов свою другу половинку в особі Ферріс, до якої відчуває нескінченно сильне почуття і з якою створив міцний зв'язок.

Райнера вважають сиротою (насправді це не так). Через контракт із демоном на ім'я «Богиня» він забув своє справжнє ім'я — Ферун Лютол — і своїх батьків. Дитинство він провів у притулку, спеціальному загоні Роланда під номером 307. Прикриваючись турботою про сиріт, творці притулку проводили на вихованцях військові та медичні експерименти. У цьому ж притулку була і Мілк до того, як її продали дворянам. Перед цим вона взяла з Райнера обіцянку одружитися з нею (про що він забув). Потім загін розформували, Райнер вступив до військово-магічної Академії Роланда. Вже до того часу він прославився під прізвиськом «Темноволосий Диявол», тому приховав від усіх володіння Альфа Стигмою. Його запам'ятали як апатичного і неуспішного учня. Зрештою Сіон Астал, учень цієї ж Академії, здогадався про те, хто такий Райнер Лют, і використав це, щоб шантажувати Райнера і змусити його примкнути до його загону. Незабаром склад Академії послали на війну. Вижили лише Райнер, Сіон і Кіфа. Побоюючись за життя друзів, Райнер втратив контроль над Альфа Стигмою і перебив весь ворожий загін. Цей вчинок приписали Сіону, оголосивши його героєм, Райнер ж сів у в'язницю замість Кіфи, ворожого шпигуна, і провів в ув'язненні два роки. Весь цей час він писав доповідь на тему «Як створити королівство післяобіднього сну». Основною концепцією доповіді була ідея про державу без війн. Цього можна досягти за допомогою артефактів Легендарних Героїв. Сіон, до того часу вже король, прочув про доповідь і, випустивши Райнера з в'язниці, наказав у терміновому порядку відправлятися на пошук артефактів, в напарниці йому дав Ферріс.

Райнер є половиною реінкарнації легендарного володаря демонів на ім'я «Самотній». Батька Райнера звуть Люрал, мати — Ілуна.

Ферріс Еріс (яп. フェリスエリス)

Довговолоса блондинка неймовірної краси з блакитними очима. Ферріс вважає, що її краса коштує цілого світу, вона самовдоволена, розумна, дуже уїдлива. Незважаючи на визнання в тому, що Райнер міг би з легкістю її перемогти, ніколи не втомлюється його виховувати (найчастіше мечем, приставленим до горла Люта). Вважає Райнера злісним збоченцем, постійно підколює його і навідріз відмовляється змінювати свою точку зору. Сходить з розуму по данго, готова їсти їх кілограмами.

Дівчина походить з родини Еріс, старовинної шляхетської родини мечників, що служила поколінням королів, де практикувався інцест для збереження чистоти крові. Ферріс мала вийти заміж за свого брата Люсіля, але з'ясувалося, що вона та її молодша сестра Іріс для продовження роду не годяться. Дівчатка могли б бути вбиті своїми батьками у віці 14 років, але тих вбив сам Люсіль, щоб захистити сестер. Люсіль любить Ферріс (не братською любов'ю), але погрожує вбити, якщо вона не виконає його наказ. Наказом було охороняти Сіона Астала, що Ферріс і виконує в міру сил. Вона неймовірно вправна в битвах на мечах, нелюдськи швидка, спритна, її рухи незвичайні. Через кілька років Сіон знайомить її з Райнером і відправляє на пошуки артефактів. Сіон, який сподівався, що з Райнером Ферріс стане більш емоційною, не прогадав: мечниця починає відчувати почуття до власника Альфа Стигми, спочатку примиряючись з ним, потім допомагаючи в бою. У підсумку вона закохується в Райнера. В одній сутичці Лют постраждав так, що дівчина подумала, що він мертвий. Розридавшись, вона кинулася на його ворога, мріючи лише про помсту і не піклуючись про себе, що до зустрічі з Райнером було їй властиве.

Медіа

The Legend of the Legendary Heroes

№	Дата виходу	ISBN
01	20 лютого 2002	ISBN 978-4-8291-1410-0
02	20 липня 2002	ISBN 978-4-8291-1439-1
03	20 травня 2003	ISBN 978-4-8291-1518-3
04	18 жовтня 2003	ISBN 978-4-8291-1564-0
05	20 квітня 2004	ISBN 978-4-8291-1606-7
06	20 серпня 2004	ISBN 978-4-8291-1640-1
07	20 жовтня 2004	ISBN 978-4-8291-1661-6
08	20 червня 2005	ISBN 978-4-8291-1729-3
09	20 жовтня 2005	ISBN 978-4-8291-1768-2
10	20 серпня 2006	ISBN 978-4-8291-1817-7
11	20 жовтня 2006	ISBN 978-4-8291-1870-2

The Great Legend of the Legendary Heroes

№	Дата виходу	ISBN
01	20 жовтня 2007	ISBN 978-4-8291-1966-2
02	20 листопада 2007	ISBN 978-4-8291-1981-5
03	20 травня 2008	ISBN 978-4-8291-3292-0
04	20 вересня 2008	ISBN 978-4-8291-3327-9
05	20 лютого 2009	ISBN 978-4-8291-3376-7
06	20 серпня 2009	ISBN 978-4-8291-3429-0
07	20 січня 2010	ISBN 978-4-8291-3479-5
08	19 червня 2010	ISBN 978-4-8291-3530-3
09	18 грудня 2010	ISBN 978-4-8291-3594-5
10	20 травня 2011	ISBN 978-4-8291-3638-6

The Legend of the Legendary Heroes Anyway

№	Дата виходу	ISBN
01	20 грудня 2002	ISBN 978-4-8291-1483-4
02	20 червня 2003	ISBN 978-4-8291-1530-5
03	20 грудня 2003	ISBN 978-4-8291-1576-3
04	19 червня 2004	ISBN 978-4-8291-1625-8
05	18 грудня 2004	ISBN 978-4-8291-1676-0
06	20 серпня 2005	ISBN 978-4-8291-1746-0
07	19 березня 2006	ISBN 978-4-8291-1809-2
08	19 серпня 2006	ISBN 978-4-8291-1854-2
09	20 січня 2007	ISBN 978-4-8291-1890-0
10	20 березня 2007	ISBN 978-4-8291-1913-6
11	20 липня 2007	ISBN 978-4-8291-1939-6

The Legend of the Black Fallen Hero

№	Дата виходу	ISBN
01	20 грудня 2007	ISBN 978-4-8291-1989-1
02	19 березня 2008	ISBN 978-4-8291-3271-5
03	20 грудня 2008	ISBN 978-4-8291-3360-6
04	20 квітня 2009	ISBN 978-4-8291-3393-4
05	20 жовтня 2009	ISBN 978-4-8291-3452-8
06	18 вересня 2010	ISBN 978-4-8291-3563-1

Посилання

Densetsu no Yūsha no Densetsu в енциклопедії аніме на сайті «Anime News Network»(англ.)
Densetsu no Yūsha no Densetsu в базі даних аніме на сайті «AniDB»(англ.)
Офіційний сайт аніме The Legend of the Legendary Heroes (яп.).
The Legend of the Legendary Heroes (яп.) на сайті компанії Fujimi Shobo.
The Legend of the Legendary Heroes (яп.) на сайті телекомпанії TV Tokyo.
Гра Legendary Saga для PSP (яп.) на сайті компанії Kadokawa Shoten.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.