Легкий метрополітен Міннеаполіса

У 1970 роках у міської влади виникла ідея будівництва метрополітену, що поєднував Міннеаполіс та Сент-Пол. Але ця ідея не знайшла підтримки в уряді штату, пізніше запропонували змінити проєкт на систему ЛРТ, однак і цей проєкт знайшов підтримку лише наприкінці 1990-х років. Будівництво першої Блакитної лінії почалося у 1999 році, рух на початкові ділянці відкрився у 2004 році.

Система складається з двох ліній ЛРТ та лінії швидкісного автобусу, що є своєрідним продовженням Блакитної лінії. На лініях ЛРТ використовується стандартна ширина колії та живлення потягів від повітряної контактної мережі. Інтервал руху на лініях приблизно 10 хвилин, у вихідні дні та пізно ввечері збільшується.

• Блакитна лінія — Має 19,3 км та 19 станцій, поєднує центр міста Міннеаполіс з передмістям Блумінгтон, через Міжнародний аеропорт. Спочатку лінія називалась Хіаватха, по назві проспекту вздовж якого проходить більша частина її маршруту. Перед відкриттям другої лінії було оголошено про перейменування лінії за кольором що мало покращити орієнтування в системі, лінія була офіційно перейменована 17 травня 2013 року. На лінії розташована єдина в системі підземна станція «Airport — Terminal 1-Lindbergh».
• Зелена лінія — Має 18 км та 23 станції з яких 5 станцій використовує спільно з Блакитною лінією. Поєднує центр міста Міннеаполіс з містом Сент-Пол, відкрилась 14 червня 2014 року. Працює цілодобово що є рідкістю для систем ЛРТ в Штатах, хоча поширена в метрополітенах (наприклад Нью-Йоркський метрополітен).

Планується розширення Зеленої лінії, яке проходитиме через Сент-Луїс-Парк, Гопкінс та Міннетонка.

Планується будівництво нової лінії з 11 станцій в північно-західному напрямку від кінцевої станції «Target Field» до Бруклін-Парк.

• Легкий метрополітен Міннеаполіса на UrbanRail.net