Леонтовича, 11/18
Будинок № 11/18 — будівля Київського політехнікуму зв'язку з монументальною наріжною вежею, розташована на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Леонтовича, поруч із Володимирським собором.
| Леонтовича, 11/18 | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| 50°26′39″ пн. ш. 30°30′35″ сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип | будівля |
| Стиль | сталінська архітектура |
| Будівництво | 1949 —1956 роки |
| Адреса | Вулиця Леонтовича |
|
| |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Будинок у стилі радянського неокласицизму виступає архітектурним акцентом наріжної ділянки. Дослідники визначили будівлю як цінну пам'ятку культурного надбання Києва[1].
Історія ділянки
Уперше Бульварне шосе (майбутній бульвар Тараса Шевченка) згадується у 1834 році. Гімназична вулиця (Леонтовича) виникла у 1860-ті роки, а тодішню назву отримала у 1869 році.
У XIX столітті квартал між сучасними вулицями Леонтовича, Володимирською і бульваром Шевченка виділили під Другу київську гімназію, яку збудували у 1854—1856 роках[2]. На місці майбутнього політехнікуму з боку вулиці Леонтовича розташовувався одноповерховий будинок.
Будівництво навчального корпусу
1921 року заснували навчально-курсовий комбінат зв'язку. Його розмістили у приміщенні колишнього правління «Товариства цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків», розташованого на вулиці Леонтовича, 5. 1947 року Київський політехнікум зв'язку повернувся у відновлену після Німецько-радянської війни будівлю.
Оскільки стара споруда вже не відповідала потребам навчального процесу, 1949 року на ділянці колишньої Другої гімназії, що на розі вулиці Леонтовича й бульвару Шевченка (№ 11/18), розпочали зводити новий навчальний корпус за проєктом архітекторів Віктора Єлізарова й Аріадни Лободи. Будівництво, яке тривало сім років, завершили у 1956 році[3][4].
- Ділянка, на якій з'явиться Київський політехнікум зв'язку
Політехнікум зв'язку збудують ліворуч від Другої київської гімназії. Фото 1880-х років
Політехнікум з'явиться на місці одноповерхового будинку (праворуч від Володимирського собору). Межа ХІХ — ХХ сторіч
Архітектура
Наріжна будівля зведена у стилі радянського ретроспективізму з елементами радянського неокласицизму.
Будинок цегляний, Г-подібний у плані. Має п'ять поверхів. Акцентом будівлі виступає шестиповерхове, вежоподібне, квадратне у плані наріжжя з металевою вежею зв'язку. Від нього відходять різні за розміром крила. Коротка секція з брамою уздовж бульвару Тараса Шевченка примикає до будівлі колишньої гімназії. Композиційним центром фасаду крила з боку вулиці Леонтовича є портал, виділений триповерховими колонами. Брама зміщена ліворуч.
Фасад крила з боку вулиці Леонтовича прикрашений пілястрами, а наріжник — тричвертними колонами. Пілястри на рівні четвертого — п'ятого поверхів і колони на рівні шостого, а також самі верхні поверхи оздоблені пишним орнаментом. Напівцокольний поверх покритий рустом, пофарбованим у коричневий колір[1].
- З боку вулиці Леонтовича
Крило з порталом
Портал
Примітки
- Будівля Київського політехнікуму зв'язку, 2015, с. 67.
- Київ і його околиці, 1882, с. 48.
- 100 років коледжу. Історія Київського політехнікуму зв'язку. Вебсайт Київського політехнікуму зв'язку. Процитовано 4 квітня 2021.
- Архітекторка Аріадна Лобода, 2006.
Джерела
- І-й додаток до путівника «Київ і його околиці»: вулиці, домовласники і номера їх будинків у всіх восьми частинах міста Києва з його передмістями (за даними, зібраними Київською міською поліцією) = I-е прибавление к путеводителю «Киев и его окрестности»: улицы, домовладельцы и номера их домов во всех восьми частях города Киева с его предместьями (по сведениям, собранным Киевской городской полицией). — К., 1882. — 137 с.
- Будівля Київського політехнікуму зв'язку // Перелік виявлених об'єктів культурної спадщини, які пропонуються до занесення до переліків щойновиявлених пам'яток архітектури, історії, науки і техніки. — Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень, Міністерство культури України. — К., 2015. — Т. IX.2 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини». — С. 67.
- Кілессо С., Воротинцев В. Лобода Аріадна Миколаївна // Енциклопедія сучасної України: електронна версія. — 2006.