Леткість

Леткість (рос. летучесть; англ. volatility; нім. Flüchtigkeit f) – термодинамічна величина, яка використовується для опису властивостей реальних газових сумішей. Вона дозволяє застосовувати рівняння, які відображають залежність хімічного потенціалу ідеального газу від температури, тиску і складу системи до компонента газової суміші, якщо в цих рівняннях замінити парціальний тиск на леткість. Тобто леткість – це «виправлена» пружність насиченої пари («виправлений» парціальний тиск) компонентів ідеальних газових сумішей. Від підстановки Л. в рівняння ідеальних газів або розчинів вони стають придатними для опису властивостей реальних вуглеводневих газів або розчинів. Для ідеального однокомпонентного газу леткість f дорівнює тиску р, для суміші ідеальних газів – парціальному тиску р_і компонента, тобто f_і = у_ір_і, де у_і – молярна частка і-го компонента в газовій суміші. Приблизно леткість f дорівнює добутку коефіцієнта стисливості z на тиск пари суміші р, тобто . За рівності фазових тисків і температур хімічні потенціали компонентів рівні леткості компонентів у фазах. Відношення леткості компонентів у паровій фазі f_іг (аналогічно в рідинній фазі f_ір) до у_ір (аналогічно до х_ір, де х_і – молярна частка і-го компонента в рідинній фазі) називається коефіцієнтом леткості компонента і в паровій фазі (аналогічно в рідинній фазі), тобто і, а відношення f_ір до x_і f_ipo – коефіцієнтом активності, тобто, де f_ipo – леткість чистого компонента за температури суміші.

Леткість - здатність речовини, твердої або рідкої, легко випаровуватись, пов’язана з низькою точкою кипіння та високим тиском пари при даній температурі (найчастіше при нормальній).