Ликова Агафія Карпівна

Агафія Карпівна Ликова (нар. 15 липня 1944, Хакаська автономна область, Красноярський край, РРФСР, СРСР) — відома сибірська самітниця з родини старообрядців-безпопівців Ликових, що проживає на займанщині Ликових у лісовому масиві Абаканського хребта Західного Саяна (Хакасія).

Ликова Агафія Карпівна
Народилася 17 квітня 1944(1944-04-17) (77 років)
Хакаська автономна область, Красноярський край, РРФСР, СРСР
Місце проживання Абаканський хребет
Таштагол
Діяльність пустельник
Знання мов російська
Конфесія Q4507569?
Рід Ликови
Батько Karp Osipovich Lykovd
Мати Akulina Lykovad

Біографія

Агафія Ликова народилася в сім'ї старовірів часовенної згоди Ликових, які втікали у важкодоступні місця сибірської тайги від гонінь на віру[1]. Батько — Карп Осипович Ликов, мати — Акулина Карпівна. З кінця 1930-х років сім'я Ликових жила в повній ізоляції від цивілізації. Після 1946 року постійним місцем проживання Ликових став берег притоки Абакана річки Еринат.

Крім батька і матері, у Агафії Ликової були сестра і двоє братів: Савін (нар. бл. 1926), Наталія (нар. біля 1936), Димитрій (нар. біля 1940). В сім'ї пустельників-старовірів Агафія була найбільш грамотною. Їй доручалося проведення домашньої церковної служби.

Мати Агафії, Акулина Карпівна, померла в 1961 році. Відкриття сім'ї Ликових для цивілізації відбулося в 1978 році. На займанщину Ликових вийшли геологи, які досліджували цей район Сибіру. На момент відкриття вченими хутора Ликових сім'я складалася з п'яти осіб. У жовтні 1981 року помер брат Агафії Димитрій, у грудні помер другий брат Савін, а ще за 10 днів померла єдина сестра Агафії — Наталія.

Протягом семи років Агафія жила разом зі своїм батьком Карпом Йосиповичем, який помер 16 лютого 1988 року. Після смерті батька Агафія зв'язалася зі своїми родичами, відносини з якими, однак, так і не склалися. У 1990 році Агафія Ликова переїхала в старообрядницький жіночий монастир, який належить часовенній згоді, і пройшла через чин «накриття» (постригу в черниці). Однак через кілька місяців Агафія повернулася назад, пославшись на хворобу та ідейні розбіжності з черницями часовенної згоди.

З цього моменту Агафія практично безвиїзно проживає на займанщині Ликових. За цей час у неї побувало чимало мандрівників, журналістів, письменників, представників релігійних громад різних конфесій. Також у Агафії жили монастирські послушниці і добровільні помічники, допомагали по господарству. Агафія була в листуванні з місцевою владою і нерідко просила про допомогу.

Колишній губернатор сусідньої Кемеровської області Аман Тулєєв неодноразово розпоряджався доставляти відлюдниці все необхідне, а також надавати медичну допомогу. У 2011 році Агафія Ликова звернулася до предстоятеля російської православної старообрядницької церкви митрополита Петра (Титова) з листом, в якому просила приєднати її до РПСЦ, що й було зроблено[2].

У листопаді 2019 року у Агафії відшукався і приїхав до неї в гості її племінник Антон Ликов[1].

Погляди

Агафія Ликова, за прикладом старообрядницького навчання, вважає усамітнене життя далеко від людської цивілізації рятівним для душі і тіла. Вона була хрещена в часовенній згоді старообрядництва і привчена до церковного статуту, що існував на Русі та Московії до церковного розколу XVII століття. Агафія також відкидає багато культурних та побутових нововведень, що з'явилися в Росії з часів імператора Петра I і до наших днів. Однак деякі заборони, що існували у старообрядців-безпопівців, Ликова не визнає. Зокрема, в сім'ї Ликових головним продуктом харчування була картопля, вживання якої було суворо заборонено в деяких течіях старообрядництва.

Оцінки в ЗМІ

Агафії Ликової присвячено безліч публікацій, книг та репортажів електронних ЗМІ. Найвідомішим твором про долю Ликових і конкретно Агафії Ликової є книга журналіста, співробітника «Комсомольської правди» Василя Михайловича Пєскова «Тайговий тупик». Великою документальною та історичною цінністю володіють також твори письменника Льва Черепанова та члена-кореспондента РАПН, лікаря Ігоря Назарова.

Відео та фільми

Примітки

Література

  • Песков В. А. Таёжный тупик. — М. : Правда, 1983. — 48 с.; 20 см. — (Б-ка «Комс. правды» ISSN 0132-2133. N3). (рос.)
  • Собецкий, Евгений. Свет Таежного тупика / [Евгений Собецкий]. — М. : Московский технологический университет (МИРЭА), 2016. — 214 с. — (Духовные крепости России). — ISBN 978-5-7339-1380-3 (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.