Лихо та й годі

Задум комедії виник в 1820 році. Активна робота над текстом розпочинається в Тифліті. Після повернення Грибоєдова з Персії. Великий вплив на автора під час написання твору зробили його подруга дитинства Грєхова Євгенія Борисівна. До початку 1822 року написані перші два акти , а навесні та влітку 1823 року в Москві ,він написав перший варіант п’єси. Саме тут письменник міг поповнити спостереження над побутом і підвалинами московського дворянства, «надихатися повітрям» світських віталень, але робота і в цей час не стоїть на місці. В 1824 році виникає новий варіант п’єси, що має назву «Лихо і не має розуму»(спочатку «Лихо розуму»). Створюючи «Лихота й годі», як сатиричну комедію Грибоєдов використав як зразок для наслідування класичну п’єсу Мольєра «Мізантроп». Головного героя цієї п’єси Альцеста ріднить з головним героєм «Лиха та й годі» Чацьким амплуа злого розумника. Обидва персонажі відкрито та люто розкривають лицемірство і інші вади суспільства в цілому. У 1825 році з великими цензурними скороченнями були надруковані уривки з І та ІІІ актів комедії, але дозвіл на її постановку отримати не вдалося. Це не завадило широкій популярності твору, який розходився в списках. Один з них декабрист І.І.Пущин, ліцейний друг Пушкіна,привіз поетові в Михайлівське. Комедію прийняли захоплено,особливо в декабристському середовищі. Уперше вона зі значними скороченнями була опублікована вже після смерті автора, в 1833 році, а повністю вийшла у світ лише в 1862 році.Після приїзду в Петербург Грибоєдов був запрошений драматургом Н.І.Хмельницьким, для того, щоб прочитати свою нову п’єсу в його будинку, у вузькому колі друзів, серед яких були актори І.І.Сосницький, В.А. і П.А.Каратигіни та драматург В.М.Федоров. Перед самим початком читання у Грибоєдова з останнім сталася перестрілка: Федоров необережно дозволив собі порівняти ще не прочитану комедію зі своїм твором «Ліза або наслідки гордості і зваблювання». Це настільки зачепило автора, що він заявив – читання при цій людині не відбудеться. Господарю будинку не вдалося зм’якшити ситуацію і той вирішив покинути компанію . Отже, «Драматургові зі своєї нещасної драми довелося зіграти комічну роль,а комік трохи не розіграв драми із-за своєї комедії».

Молодий дворянин Олександр Андрійович Чацький повертається із-за кордону до своєї коханої – Софії Павлівни Фамусової, яку не бачив три роки. Ці двоє ще з самого малечку зростали разом і буза кохані одне в одного. Софія образилася на Чацького за те, що той несподівано покинув її та поїхав в Санкт –Петербург і не писав «трьох слів». Головний герой приїздить до Софії додому з рішенням одружитися з дівчиною, але та в свою чергу зустрічає його дуже холодно. Виявляється, що вона закохана зовсім в іншого. ЇЇ обранець – молодий секретар Олексій Степанович Молчалін, що живе у будинку її батька. Чацький не може зрозуміти хто милий Софії. У Молчаліні він вбачає «жалюгідне створіння», негідне любові Софії Павлівни, не уміючи любити палко і самовіддано. Крім того, головний герой п’єси зневажає Молчаліна за старання догодити кожному. Дізнавшись, що саме така людини підкорила серце Софії Павлівни, він розчаровується у своїй коханій.Чацький є учасником монологів, де показує ,викриваючи московське суспільство. Але чутки про божевілля Чацького розходяться дуже швидко, а розголошує їх саме роздратована Софія. У кінці п’єси головний герой вирішує покинути Москву. У комедії дотримані тільки дві класичні єдності: місця і часу(дія відбувається у будинку Фамусова протягом доби); третя єдність дії – відсутня, адже в творі дві сюжетні лінії: любов Чацького та протистояння головного героя і московського суспільства. Основна ідея трагікомедії: протест вільної особи «проти мерзотної російської дійсності»(В.Г.Белінський)

О.С.Пушкін висловив свої критичні зауваження щодо твору А.С.Грибоєдова у кінці січня 1825 року в листі А.А.Бестужеву з Михайлівського в Петербург. Він зокрема писав [6]: «У комедії «Лихо від розуму» хто розумне діюче лице? Відповідь: Грибоєдов. А чи знаєш, що таке Чацький? Палкий, благородний добрий малий, такий, що провів трішки часу з дуже розумною людиною(саме з Грибоєдовим) і наситився його думками, гостротою і сатиричними зауваженнями. Все ,що говорить він, дуже розумно. Але кому він говорить усе це? Фамусову? Зубоскалові? На балу московським бабусям? Молчаліну?Це нестерпно. Перша ознака розумної людини — з першого погляду знати, з ким маєш справу і не метати бісеру перед Репетиловими і тому подібними…»

1825- постановка учнів Петербурзького театрального училища під спостереженням Грибоєдова,заборонена Петербурзьким генерал-губернатором М.Милорадовичем. 1827 – перша постановка комедії, виконана офіцерським театром в Сардарському палаці в р.Єревань. Єдина постановка п’єси, на якій був присутній Грибоєдов. [7][8] 1829, 2 грудня – сцени з 1 акту у Великому театрі Санкт-Петербургу (бенефіс актриси М.Вальберхової [9]). 1830 ,23 травня – 3 акт в Москві і там же 25 лютого 1831(Фамусов – Щепкін, Софія – Львова- Синецька, Потанчикова, Ліза – Нечаєва, Чацький – Мочалов, Сабурів, Наталія Дмитрівна – Рикалова, Загорецький – Живокіні, Репетилов Сабурів) 1830, 16 липня 3 і 4 акти, Санкт-Петербург (Фамусов – Борецький,Рязанцев, Софія – Асєнкова,Семенова; Ліза – Монготьє, Чацький – Каратигін, в другому складі Сосницький; Загорецький – Григорьєв, Каратигін; Хлєстова-Єжова)

1831 рік:

• 26 січня1831р. – перша повна постановка з цензурними правками в Олександрівському театрі, Санкт-Петербург, у бенефіс Я.Г.Брянського[10] (Фамусос- В.Рязанцев,Софія – О.Семенова,Ліза – М.Азаревичева,Молчалін – Н.Дюр, Чацький – В.Каратигін,Зубоскал – Григорьєв,1-й, Наталія Дмитрівна –А.Каратигіна,Платон Михайлович – Я.Брянський, Загорецький – П.Каратигін,Хлєстова – О.Єжова,Репетилов – І.Сосницький).
• 25 лютого1831р. – 3-4 акти в Москві.
• 26 лютого1831 р. – Київський театр(трупа І.Ф.Штейна).
• 27 листопада 1831р. – прем’єра в Москві пройшла примара на сцені Великого театру [11](Фамусов – М.С.Щепкин,Софія – А.Потанчікова,Ліза – Нечаєва, Молчалін – Д.Ленський, Чацький – П.Мочалов, Зубоскал – Орлов,Наталія Дмитрівна – Рикалова, Загорецький – В.Живокіні, Хлестова – О.Кавалєрова,Тугоуховський – П.Степанов)

• 1952р.- «Лихо від розуму»(фільм-спектакль в постановці Малого театру СРСР)Постановка: Садовський. Режисери фільму:Сергій Алексєєв і Віталій Войтецький. Ролі виконували: Михайло Царьов,Констянтин Зубов,Ірина Лиско, Ольга Хорькова, Михайло Садовський,Євдокія Турчанинова,Ігор Ільїнський,Віра Рілля.
• 1977р. — «Лихо від розуму»(фільм-спектакль Державного академічного Малого театру) Режисери фільму:Володимир Іванов,Михайло Царьов . Ролі виконували: Михайло Царьов,Віталій Соломін, Олена Гоголева, Борис Клюєв,Неллі Корнієнко,Микита Підгірний,Євгенія Грушенко, Роман Філіпов, ВалентинТкаченко, Муза Сєдова, Лілія Юдіна, Микола Рижов,Софія Фадєєва, Наталія Кравець, Маргарита Фоміна,Валентина Світлова,Марія Стєрнікова, Зінаїда Андрєєва,Лариса Кічанова,Аркадій Смірнов,Анатолій Опрітов.
• 2000р. – відео версія спектаклю «Лихо від розуму» 1998 р. в постановці Олега Меньшикова; Ролі виконували: Ігор Охлупін,Ольга Кузіна,Олег Меньшиков,Поліна Агурєєва,тощо.

1. Грибоєдов О. С. Лихо від розуму. — СПб.,1875. — С.138. 2.Бегічев С.Н,С.Н.Записка про О.С.Грибоєдове //О.С.Грибоєдов в спогадах сучасників.М., 1929.С.9.Архівується 13 вересня2011р. 3.Історія російської літератури ХІХ ст.Частина1:1795 – 1830Р,Р,/ під ред.. В.І.Коровіна.М.: Гуманітарне видавничий центр ВЛАДОС.,2005 4. Грибоєдов у спогадах сучасників.- М.: Художня література,1980.: с.107-109 5. В.Лейбін,Н.Кузнєцова. Слова не викинеш. Які пісні ми співаємо в душіі якими віршами говоримо(недоступне посилання).rusrep.ru(26 червня 2015 р.) Перевірено10 квітня 2016 р.Архівовано 19 квітня 2016 року. 6.Пушкін О.С. Зібрання творів в 10-ти томах.: Художня література,1977. – Т.1815-1830 років.Примітки І.Семенко. – С.127. – 50000 екз. 7.Класики російської літератури і Вірменії.Михайло Давидовия Амирханян,науково-дослідний центр проблем вищої освіти,1991, с.35 8.Обличчя і геній: зарубіжна Росія І Грибоєдов- С.177,Михайло Дмитрович Філін – 2001 9.http://feb web.ru/feb/griboed/texts/lp87/lppic1htm.Фундаментальна електронна бібліотека. <Н. К.Піксанов> Комедія О.С.Грибоєдова «Лихо від розуму» ] 10.Російський театр. Ілюстрована х-роніка театрального життя. Архівна копія від 22 вересня 2008р. на Way back Machine 11.Репертуар Малого театру: 1830-1840 рр. Архівна копія від 19 квітня 2015р. на Way back Machine 12. Велика бібліографічна енциклопедія, автор Вл. Греків