Луїджі Ферреро

Народився 26 лютого 1904 року в місті Турин. Вихованець футбольної школи клубу «Ювентус». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1921 року в основній команді того ж клубу, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 31 матчі чемпіонату, проте основним гравцем так і не став.

Після цього з 1926 по 1930 рік грав у другому за рівнем дивізіоні країни за клуби «Луккезе-Лібертас»[1] та «Пістоєзе».

У 1930 році повертається в Серію А, ставши гравцем «Амброзіани» (нині — «Інтернаціонале»), де провів два сезони[2], після чого перейшов у «Барі».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Торіно», за команду якого виступав протягом 1937—1940 років.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1940 року, очоливши тренерський штаб клубу «Барі».

У 1941–1943 роках тренував «Пескару».

Після війни, 1945 року, Ферруччо Ново запрошує його очолити «Торіно», з яким він виграв два чемпіонські титули поспіль.

1947 року Ферреро став тренером «Фіорентини», пропрацювавши з командою 4 сезони.

У сезоні 1951/52 очолював «Луккезе-Лібертас», але не врятував команду від вильоту з Серії А.

В подальшому очолював «Аталанту», «Верону», «Лаціо», «Інтернаціонале», СПАЛ та «Прато».

Останнім місцем роботи була «Фіорентина», команду якого Луїджі Ферреро недовго очолював 1968 року.

Помер 31 жовтня 1984 року на 81-му році життя у Турині.

• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)
• Профіль на сайті archivio.inter.it (італ.)
• Луїджі Ферреро на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)