Лу Геріг

Генрі Лу Геріг (англ. Henry Louis Gehrig; 19 червня 1903, Нью-Йорк — 2 червня 1941, Нью-Йорк) — бейсболіст, гравець Першої Ліги бейсболу, встановив декілька рекордів ліги, включений до «Зали Слави бейсболу».

Лу Геріг
Загальна інформація
Прізвиська "Залізний Кінь"
Національність американець
Громадянство  США
Народження 19 червня 1903(1903-06-19)
Нью-Йорк
Смерть 2 червня 1941(1941-06-02)[1][2][…] (37 років)
Riverdale, Бронкс, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
·бічний аміотрофічний склероз[3][4]
Поховання Kensico Cemeteryd
Причина смерті бічний аміотрофічний склероз[3][4]
Alma mater Колумбійський університет
Вебсторінка lougehrig.com
Спорт
Країна США
Вид спорту бейсбол
Команда "Нью-Йорк Янкіз"
Участь і здобутки
Особисті рекорди "Гренд Слем" (23 удари)
 Лу Геріг у Вікісховищі
Нагороди

Лу Геріг, названий за витривалість «Залізний кінь» — захисник першої бази Головної ліги бейсболу. Протягом всієї своєї 17-річної кар'єри (1923—1939) він грав за Нью-Йорк Янкіз. Геріг встановив декілька рекордів ліги. Він також провів найбільшу (23) кількість «Гренд Слем» ударів[5].

Геріг запам'ятався майстерністю нападника, рекордною (2130) кількістю підряд зіграних за свою команду матчів, і трагічним відходом зі спорту у віці 36 років, коли він захворів бічним аміотрофічним склерозом, який широко відомий в США і Канаді як «хвороба Лу Геріга».

Ім'я Геріга було включено до Зали слави бейсболу в 1939 році. У 1969 році Асоціацією бейсбольних журналістів США він був визнаним великим захисником першої бази всіх часів, а в 1999 році за результатами голосування фанатів він був обраний до складу «Команди століття Головної бейсбольнї ліги» (англ. Major League Baseball All-Century Team). У 1927 і 1936 роках Лу Геріг нагороджувався премією Американської ліги «Найцінніший гравець Головної ліги бейсболу» (англ. Major League Baseball Most Valuable Player Award), він також був переможцем «Трійної Корони» в 1934 році. За його біографією знято художній фільм «Гордість янкі», що увійшов у список 100 найбільш надихаючих американських фільмів за 100 років за версією AFI.

Зал Слави

7 грудня 1939 року під час зимової зустрічі Лу Геріг був включений у Зал Слави бейсболу як спеціальний вибір, пов'язаний із його хворобою. У віці 36 років він став другим наймолодшим гравцем, удостоєним такої честі після Сенді Коуфакса. Але офіційна церемонія включення не проводилась. 28 липня 2013 року під час щорічної церемонії включення в Зал бейсбольної слави, що проходила з 26 по 29 липня в Куперстауні (штат Нью-Йорк), пройшла спеціальна церемонія, присвячена йому і ще одинадцяти померлим гравцям, включаючи Роджера Хорнбсі.

Лу Геріг в кіно і на телебаченні

У 1938 році Лу Геріг зіграв самого себе в фільмі кінокомпанії 20th Century Fox Rawhide. У 2006 році було опубліковано дослідження Американської академії неврології, в якому вчені провели аналіз цього фільму, а також фотографії Геріга, знятих між 1937 і 1939 роком, намагаючись знайти момент, коли у Геріга почали проявлятись симптоми бокового амотрофічного склерозу. Учені прийшли до висновку, що по фотографіям атрофія м'язів рук могла бути зафіксована в 1939 році, але ніяких явних аномалій в момент зйомок Rawhide в січні 1938 року не було помічено.

У 1942 році за мотивами життя Лу Геріга було знято фільм «Гордість янки», в якому роль бейсболіста зіграв Гері Купер, а його жінки Елеонори — Тереза Райт. Фільм отримав 11 номінацій на премію «Оскар», став переможцем в категорії за найкращий монтаж. У фільмі також знялись гравці «Янкіз», а також спортивний коментатор Юіл Стерн. В 1978 році вийшов фільм, заснований на автобіографічній книзі «My Luke and I» Елеонори Геріг і Джозефа Дурсо, A Love Affair: The Eleanor and Lou Gehrig, ролі Елеонори і Лу Геріга в якому виконали Блайт Данер і Едвард Херман. У фільмі 2018 року Шпигунська гра бейсболіста зіграв Джеймс Макван.

Рекорди і досягнення

Через шістдесят років після закінчення кар'єри, в 1999 році при виборі «Команди століття Головної бейсбольної ліги», Геріг отримав найбільшу кількість голосів в голосуванні вболівальників[6].

У 1999 році видавництво Sporting News поставило Геріга на шосту стрічку в списку 100 найвеличніших бейсболістів[7].

Рекорди
Геріг виконує слайд в будинок в 1925 році.
Рекорди МЛБ
Досягнення Record Прим.
Кількість проведених підряд сезонів з показником RBI 120 і більше 8 (1927—1934) [8]
Кількість runs batted in (RBI), зроблених гравцем першої бази 1995 [8]
Кількість очок, набраних гравцем першої бази 1888 [8]
Найвищий відсоток попадання на першу базу серед гравців першої бази 44,7 [8]
Кількість пробіжок серед гравців першої бази 1508 [8]
Найвищий процент сильних ударів серед гравців першої бази 63,2 [8]
Найбільша кількість екстра-базових хітів серед гравців першої бази 1190 [8]
Рекорди за сезон
Найбільша кількість RBI серед гравців першої бази 184 (1931) [8]
Найбільша кількість набраних очок серед гравців першої бази 167 (1936) [8]
Найбільший відсоток сильних ударів серед гравців першої бази 76,5 (1927) [8]
Екстра-базові хіти серед гравців першої бази 117 (1927) [8]
Кількість зайнятих баз серед гравців першої бази 447 (1927) [8]
Рекорди за одну гру
Кількість хоум-ранів ділить ще з 15 гравцями 4 [8]

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. https://www.pbs.org/newshour/health/did-lou-gehrig-actually-die-of-lou-gehrigs-disease
  4. http://time.com/4353770/lou-gehrig-death-75-years/
  5. Эта прекрасная игра — Бейсбол. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 13 вересня 2011.
  6. All-Century Team final voting. ESPN. 23 жовтня 2007. Процитовано 8 січня 2009.
  7. 100 Greatest Baseball Players by The Sporting News : A Legendary List by Baseball Almanac. Baseball-almanac.com. Процитовано 25 березня 2014.
  8. Achievements. lougehrig.com. Процитовано 16 квітня 2008.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.