Льюїс Вілсон

Льюїс Вілсон народився у Фремінгемі, штату Массачусетс, у родині Люсіль та Джона Генрі Вілсона.[1] Льюїс виріс у Літтлтоні, де його батько був служителем Першої унітарної церкви з 1927 по 1945 рік.[2] Льюїс закінчив Вустерську академію у 1939 році, яку закінчували також представники попередніх поколінь Вілсонів.

Після вступу США у Другу світову війну у 1943 році, Columbia Pictures створили перший серіал про Бетмена. Льюїс Вілсон був обраний на роль Бетмена в цьому 15-серійному серіалі, де головного антагоніста, японського шпигуна доктора Дака, зіграв Дж. Керрол Нейш.[3] Це був екранний дебют Вілсона, якому тобі було 23 роки.[4]

Вілсон одружився на письменниці та актрисі Дані Натол, у них народився син Майкл Г. Вілсон .[5] Вони познайомилися під час навчання в Академії драматичних мистецтв в Карнегі-Холлі в Нью-Йорку.[5][6]

Після закінчення війни, Вілсон та його сім'я переїхали до Каліфорнії, де він та його дружина приєдналися до трупи театру Pasadena Playhouse.[5] Незадовго після переїзду, Вілсон розлучився.[5][6] Його останнім фільмом стала стрічка «Голе алібі» у 1954 році. Потім він залишив шоу-бізнес та багато років працював у General Foods.

Після виходу на пенсію, Льюїс Вілсон жив у Північному Голлівуді.

Він помер у Сан-Франциско у віці 80 років.