Лютневий патент

Додаток до цісарського патенту спільно з Крайовим статутом Галичини регламентував засади й процедуру виборів до Галицького крайового сейму. Виборча сеймова ординація визначала коло осіб, які мали право голосу на виборах до сейму. Критерієм визначення був податковий ценз. У 1-й курії право голосу мали власники табулярного майна, які сплачували не менше 100 золотих ринських реального податку на рік, у 2-й та 3-й – перші 2/3 осіб зі списку громадян, що володіють виборчим правом за громадянським законом 1849 і розташовані у списку відповідно до розміру сплачуваного ними податку. Загалом у країні право голосу належало близько 10 % населення. Обраними до сейму могли бути австрійські піддані, які досягли 30-річного віку і мали політичні права. У 4-й курії, що охоплювала більшу частину українського населення, вибори були двоступеневими, а голосування – усним та відкритим. Ординація встановлювала виборчі округи для всіх курій, число послів (депутатів) від кожної з них, порядок виборів з моменту оголошення виборчої кампанії до затвердження результатів виборів у сеймі. Законодавство не запобігало численним зловживанням на виборах, які істотно впливали на склад Галицького крайового сейму, здебільшого на користь польських консерваторів. Під час сеймової угоди 1914 було ухвалено нову виборчу ординацію.

• Аркуша О.Г. Виборча сеймова ординацiя для Галичини // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.